Про це повідомляє американська газета The New York Times.

У понеділок вранці профспілкові працівники видання The New Yorker представили вебсайт, на якому розміщено  вимоги про підвищення заробітної плати та появи медичного страхування. Вони також попередили, що “знаходяться на межі страйку”.

Ввечері вівторка, 8 червня, співробітники ЗМІ, які видає Condé Nast, влаштували марш від кампусу Нью-Йоркського університету до сусіднього будинку, де мешкає головна редакторка Vogue і ікона моди Анна Вінтур.

Крім Vogue та The New Yorker видавництво випускає чимало популярних журналів, зокрема, Bon Appétit, GQ, Wired, Vanity Fair. Переважна кількість протестувальників були фактчекери та члени редакційного персоналу, які входять до профспілки, яка почала свою діяльність три роки. Серед демонстрантів були і співробітники двох інших видань Condé Nast з профспілковим представництвом — цифрових видань Ars Technica і Pitchfork.

Чому протестувальники зверталися до Вінтур?

За словами фактчекерки та голови відділу в The New Yorker Наталі Мід, профспілка обрала для проведення акції сам район проживання Вінтур, тому що вона була “довіреною особою” Condé Nast. Навесні минулого року професійною спільнотою широко обговорювався статус Вінтур, але це не призвело до її звільнення.

Вінтур почала працювати в Condé Nast як редакторка американського видання Vogue понад три десятиліття тому. У 2013 році вона була призначена художнім директором Condé Nast, а у 2019 році — консультанткою з глобального контенту.

В кінці 2020 року вона має стала світовим головним контент-директором і глобальним редакційним директором, тож вона має останнє слово в питанні щодо того, що публікує Condé Nast.

Є одне видання Condé Nast, яке пані Вінтур не курирує — The New Yorker. Його з 1998 року очолює Девід Ремнік.

Якими є вимоги протестувальників?

За даними профспілки, деякі робітники з Нью-Йорка заробляють 42 тисячі доларів в рік. Профспілка вимагає для своїх членів базову зарплату в розмірі 60 тисяч доларів.

Женев’єва Бормес, молодший редактор обкладинок в The New Yorker, сказала, що заробляла 53 тисячі доларів на рік, хоча пропрацювала в журналі більше як 5 років. За її словами, її зарплата становила 33 тисяч доларів, коли вона почала працювати у 2016 році. Вона вважає, що журнал розраховує на працівників, в яких є певна фінансова подушка.

“Люди різного походження не можуть дозволити собі там працювати”, — вважає вона.

Багато штатних працівників New Yorker вважаються фрилансерами і не мають права на об’єднання в профспілки. Профспілка закликає таких працівників не публікувати статті та не виконувати іншу роботу для журналу.

Історія протистояння The New Yorker з Condé Nast

Співробітники The New Yorker ведуть переговори з Condé Nast з приводу заробітної плати, медичних пільг та інших питань з 2018 року. Але до цього працівники медіа не виходили на страйки.

В січні співробітники New Yorker на один день звільнилися з роботи. У вересні співробітники відмовилися працювати на щорічному фестивалі New Yorker і були підтримані деякими членами Конгресу США. У березні профспілки журналу разом з профспілками Ars Technica і Pitchfork проголосували за санкціонування страйку.

Компанія намагалася запобігти акції протесту. Ввечері понеділка було розповсюджено лист із засудженням проведення акції саме під домом Вінтур, оскільки “атака на приватний будинок людини і публічне розкриття інформації про його місцезнаходження неприпустимі”. Але профспілка звинуватила компанію в спробі перешкодити захищеній законом узгодженій діяльності.

За словами Наталі Мід, під час нещодавніх переговорів компанія запропонувала мінімальну суму в 54,5 тисячі доларів. Це все ще менше, ніж вимагають протестувальники, але представниця Condé Nast заявила, що компанія домоглася прогресу в перемовинах.

• Нагадаємо, в січні американська редакція Vogue, щомісячного журналу про моду, викликала хвилю обурення в соцмережах, коли анонсувала, що на обкладинку лютневого номеру потрапить без п’яти хвилин віцепрезидентка США, перша темношкіра жінка на цій посаді Камала Гарріс. #Букви пояснювали, у чому критикували видання, та чому претензії висловлювали персонально до Анни Вінтур.

Джерело