Старшому льотчикові вертолітної ланки капітану Олександру Буніну нещодавно виповнилось 30 – він ровесник Незалежності.

Майже всі в родині служивці, тому вибір професії для Олександра був очевидним. Після школи хлопець упевнено подав документи до ХУПСу. Коли ж уперше підняв у небо багатотонну машину, зрозумів, що не помилився.

За рік після випуску, у 2013 році став командиром вертольота та полетів у свою першу миротворчу місію в Конго. Тоді йому здалось, что він потрапив на справжню війну. Ротація виявилась дуже важкою — з обстрілами табору, непростими бойовими завданнями . Польоти в умовах високих температур, розрідженого повітря, небезпечних гір уже не здавалися такими романтичними, як раніше.

Повернувшись з Африки, льотчик і двох тижнів не відпочив, як почав маневрувати у пекельному небі України, у перший же день ротації збили вертоліт його товаришів, а під час наступної миротворчої місії вже він потрапив під прицільний вогонь терористів, дивом врятувавши техніку та екіпаж.

Звісно, мати із сестрою плакали, благали нікуди не їхати, адже на той момент уже збили кілька "двадцятьчетвірок", чотири "вісімки". Батько ж по-військовому стримано тиснув руку і просив берегтись.

"Літав поряд з досвідченими старшими офіцерами. Та війна настільки всіх зрівняла, що на зірки не звертали уваги. Кожен показував без перебільшення вищий пілотаж і працював на межі можливостей. Нормою стали сім-вісім годин на добу в повітрі. Літав на "двадцятьчетвірці", здебільшого — на прикриття Мі-8, також були розвідувальні вильоти. Недаремно ж кажуть, що льотні інструкції написані кров’ю. На Донбасі вертоліт могли "зняти" з будь-якого вікна. Саме тому постійно змінювали маршрути польотів, маневрували", - з тремтінням в голосі сказав Олександр

Починаючи з 2016-го, Олександр почав літати в зону АТО/ООС як командир. А ліку ротацій на Донеччину-Луганщину давно збився.
У 2019-му, коли офіцер полетів у другу миротворчу місію, вже міг похвалитись чималим досвідом.

"В авіації не до емоцій — або ти, або тебе. Батько хоч і на пенсії, та ось це його "Не лізь куди не треба" рятувало не раз, а батьківське "Пишаюсь!" вартує значно більше за всі отримані за роки служби нагороди", - поділився льотчик.

Джерело