Мати Мокрини була християнкою й побачила віщий сон, де янгол попросив назвати доньку Феклою. Жінка зрозуміла, що це знак, тому так і зробила, але родина все одно зверталася до дівчини ім’ям, яке дали їй в честь бабусі – Мокрина.
Родина в неї була дуже велика, але мати все одно знаходила час на навчання доньки. Вона вибирала приклади зі Святого письма й псалмів, які б навчили Мокрину благочестю, богоугодному життю та водила до церкви на Божественні служби.
Все життя Мокрина провела в цноті, бо її наречений помер, а віддатися іншому дівчина вважала зрадою. Вона мешкала в батьківській оселі й допомагала займатися господарством служницям. Коли всі брати й сестри виросли й покинули дім, то Мокрина переконала матір дарувати рабам свободу, а самим відправитися до монастиря.
Після смерті мами Мокрина взяла її обов’язки та очолила сестер монастиря. Вона була дуже суворою та стриманою жінкою й за це її дуже поважали. Бог нагородив Мокрину даром чудотворення. Вона зцілювала хворих своїм дотиком та рятувала народ від голоду.
Народні прикмети
У давнину люди вірили, яка погода на Мокрини, така буде й осінь. Якщо в цей день ішов дощ, то чекали мокрої дощової осені.
За народними прикметами: Якщо сухий видається день - сухо буде й восени.
