Скільки і як ми розмовляємо з дітьми, має безпосереднє значення для розвитку їхнього мозку.

З новонародженим, звісно, не так багато тем для розмов. Немовля не засмутиться, коли ви повідомите йому, що буде дощ. І не посміхнеться у відповідь на жарт.

До того ж, перші тижні життя малюка – нелегкий час для батьків. Дитина не спить, коли треба, тож не дивно, що виснажені мама і тато не мають багато натхнення для бесід.

З часом малюк починає реагувати на голос дорослих. Але підтримувати розмову мені все одно давалося нелегко. Я не знала, що казати у відповідь на аґукання, і не вміла балакати дитячою, по складах і протяжливо

Я з подивом спостерігала, як інші люди, мабуть, більш здібні до батьківства, вели повноцінні розмови з моєю малечею.

За кілька місяців спілкуватися з малюком стає легше, він белькоче і сміється, коли до нього звертаються. Втім, дослідження свідчать, що і в цьому віці деякі батьки не розмовляють з дітьми багато.

Проте це може мати тривалі негативні наслідки і навіть зміни в мозку, які можна побачити на МРТ-

Залежно від розмов, які ці немовлята чують з раннього віку, їхнє подальше життя може скластися дуже по-різному.

У середині 1990-х років науковці зробили тривожне відкриття про розвиток мовлення у дітей. Дослідники Бетті Харт та Тод Ріслі щомісяця приходили до сімей різного соціально-економічного статусу і протягом години записували розмови в родині. Експеримент тривав понад два роки.

Проаналізувавши дані, вони виявили, що діти з найбідніших груп чули на третину більше слів протягом години, ніж малюки у родинах з вищими статками.

Дослідники підрахували, що на момент, коли дітям виповнилося чотири роки, мовна різниця між малюками з бідних родин і заможних складала 30 мільйонів слів.

Чому ми не пам’ятаємо перші роки життя?
Дослідження, звісно, було далеким від ідеального. Воно ґрунтувалося на маленькій вибірці, до того ж не було відомо точно, чи дійсно розрив у кількості слів був таким значним, як заявили науковці.

Його критики також зазначали, що маленькі діти навряд чи отримують будь-яку користь від почутих розмов дорослих, які говорять одне з одним, а не з дитиною.

Для розвитку дитини є надзвичайно важливою розмова з обміном репліками, а не пасивне слухання

Якщо цей “словесний розрив” дійсно існує, це – серйозна проблема. Адже мовленнєві навички є важливим показником успішності в майбутньому, від шкільних років до університету і кар’єри.

“Якщо ці навички не достатні, дитина на самому початку відстає у цих перегонах”, – каже Кеті Хірш-Пасек, керівниця лабораторії дитячого мовлення в Університеті Темпл у Філадельфії.

Це відставання помітно й у мозку. Сучасні нейробіологи вже бачать, як відбивається на мозку ранній контакт з мовленням.

Проведені експерименти переконливо свідчать, що розмови і спілкування мають дуже позитивні наслідки для розвитку дитячого мозку.

Як сварки батьків впливають на дітей?

Зв’язки білої речовини в мозку таких дітей є міцнішими в двох основних ділянках, що відповідають за мовлення, і таким чином прискорюють обробку інформації в них.

Маса досліджень підтверджують, що важливою є не кількість слів, які дитина сприймає на слух пасивно, а якість розмови, обмін фразами, діалог, який потребує уважного слухання і відповіді.

Деякі дослідження навіть показали, що якщо спілкування перерве телефонний дзвінок, дитина не запам’ятає щойно почуте нове слово. Процес навчання відбувається лише в ході зосередженої розмови.

Коли дорослий читає дитині книжку, мозок обох синхронізується.

Дослідження також показують збільшення сірої речовини в ділянках дитячого мозку, які відповідають за соціальні навички.

Це не випадковість, адже під час спілкування з батьками соціальна та мовленнєва ділянки мозку дитини водночас залучені і є надзвичайно важливими в процесі навчання.

Група нейробіологів з Дитячої лабораторії Принстона виявила, що коли дорослий і дитина брали участь в інтерактивній грі, у співах чи читанні, процеси активації нейронів в їхньому мозку синхронізувалися.

Що насправді означає “вільно” володіти мовою?
Тоді, як під час окремих занять, цієї “нейронної синхронії” не спостерігалося.

“Обидва так налаштовані одне на одного, що ніби перетворюються на один спільний мозок, – пояснює дослідниця Гірш-Пасек. – Саме в цей момент і відбувається навчання, і саме тому спільні розмови є такими важливими”.

Соціально-економічний статус.

З огляду на те, яким важливим є спілкування з дитиною в ранньому віці, ми маємо зрозуміти, чому виникає цей “словесний розрив” між різними родинами.

Батьки з вищим рівнем доходу, як правило, розмовляють складнішими реченнями з ширшим словниковим запасом – частково через рівень освіти

Навіть якщо дослідження Харт та Ріслі не було ідеальним, висновок про значний соціально-економічний розрив в мовленні підтвердили десятки інших експериментів.

Наприклад, 2008 року науковці з Гарвардського університету встановили, що тип розмов з дітьми у родинах з різними статками помітно відрізняється. Частково це пов’язано з вищим рівнем освіти батьків.

Як показало дослідження, батьки з вищим рівнем доходів використовували в розмові з дітьми довші речення та складніший словниковий запас, ніж батьки в бідніших родинах.

“Але ця різниця залежала насамперед від обізнаності батьків в галузі розвитку дитини”, – пояснює дослідниця Мередит Рове.

Якщо між соціально-економічним статусом і мовленнєвими здібностями й існує якийсь зв’язок, він передусім нижчий рівень освіти батьків і більший стрес. Обидва чинники впливають на якість спілкування.

Але соціально-економічний статус – не є остаточним вироком.

Діти, з якими в два роки багато розмовляли, за рік мали більш розвинене мовлення

Як показало інше дослідження лише за участі родин з нижчим економічним статусом, розвиток мовленнєвих здібностей у трирічних малюків прямо залежав від кількості і якості спілкування з батьками в ранньому віці.

Оскільки всі ці діти були з родин з нижчим соціально-економічним статусом, бідність сама по собі не є причиною гірших мовленнєвих навичок.

Отже, чим більше діти спілкуються з батьками чи іншими дорослими, які піклуються про них, то швидше вони вчаться.

Втім, є досить прості способи сприяти якісному спілкуванню між дітьми і батьками.

Дослідники розмістили в супермаркетах найбідніших районів Філадельфії таблички з запитаннями, які спонукають до розмов, як-от “Звідки береться молоко?” або “Який твій улюблений овоч?”.

У результаті змістовне спілкування батьків із дітьми збільшилося на цілих 33%.

Що більше дорослі спілкуються і розмовляють з дітьми, то швидше малюки вчаться

Продовжуючи експеримент, науковці розмістили в інших громадських місцях – на зупинках, дитячих майданчиках чи бібліотеках – ігри, які спонукають до соціальної взаємодії та розв’язання задач.

Важливо, що вони знаходилися саме в місцях, де зазвичай люди збираються групами. Хоча ігри були розраховані на дітей, вони зацікавили й дорослих.

Проєкт “Ландшафти для гри і навчання”, над яким спільно працювали міська рада та архітектори, мав на меті “перетворити повсякденні місця у простори для навчання”.

Спостереження науковців показали, що деякі з ділянок сприяли збільшенню розмов на приголомшливі 30-55%.

“Додатковим бонусом є те, що цікава гра змушувала батьків відкласти телефон, дивитися в очі дитині і захоплено з нею розмовляти”, – каже Гірш-Пасек.

“Уявіть, собі, чого б ми могли досягти, якби світ був хоча б трохи веселішим”. Дослідники стверджують, що відтворити такі ігрові зони можна й і в інших містах. Аби було бажання.

Проєкт Urban Thinkscape перетворює громадські місця на навчальні простори

Британський уряд незабаром запустив в інтернеті схожий проєкт – Hungry Little Minds (“Голодні маленькі розуми”), який заохочує батьків грати і спілкуватися зі своїми дітьми.

Звичайно, стрес і зайнятість щоденного життя залишають небагато часу для розмов та ігор. Але тепер ми знаємо напевно, що те, скільки і як ми розмовляємо зі своїми дітьми, має безпосередній вплив на їхній мозок.

Озброєна цими знаннями, я тепер більш усвідомлено спілкуюся зі своїми малюком. Я розумію, у чому сенс белькотання та бесід з ним, а т

Джерело