В самий розпал літа спека на вулиці досить несподівано увірвалася у владні коридори. Напередодні походу на канікули Верховна Рада задовольнила заяву про відставку, здавалося б, вже забронзовілого міністра внутрішніх справ Арсена Авакова. ЗМІ одразу почали обговорювати кандидатури наступних на вихід – зокрема, міністра охорони навколишнього середовища та природних ресупсів Романа Абрамовського – і за висловом голови президентської фракції Давіда Арахамії «зашугали весь Кабмін». Поки, окрім втрати Авакова, всі залишаються на своїх місцях. Зокрема, і Абрамовський, який вже писав заяву про відставку в грудні минулого року, але профільний комітет її не підтримав і вона була знята з розгляду. Втім є великі шанси, що нинішній очільник Мінекології досидить в своєму кріслі лише до осені, коли, на думку багатьох експертів, планується тотальна зміна Кабміну. Хоча плани він декларує далекосяжні.

Офіційний мільйонер Абрамовський очолює міністерство, що після невдалого експерименту проходило процес розділення з Міненерго, з червня минулого року. Одна з останніх гучних ініціатив, яку просувало Мінекології і яка була підтримана парламентом, – заборона пластикових пакетів в Україні з 2022 року. В розмові з «Главкомом» міністр розповів, що заборонять далі, коли в країні запрацює система сортування відходів, як каратимуть найбільші підприємства-забруднювачі, наскільки хочуть підвищити екологічний податок та як чорнобильських «сталкерів» відучать використовувати поліцейську машину як таксі.

«Наразі ми просто потерпаємо від пластику»

От і почнемо з пакетів. Лунають думки, що оператори ринку просто не встигнуть за час перехідного періоду підлаштуватися під нові правила щодо заборони пластикових пакетів.

Ми безперечно спілкувалися з бізнесом – і з рітейлом і з виробниками пакетів та імпортерами. Все вказує на те, що дев’ять місяців буде достатньо для того, аби переналаштуватись в частині технологій і обладнання на випуск пакетів з біорозкладної гранули. Насправді, відмінність в обладнанні, як нас запевняють виробники, є несуттєвою або її взагалі немає. У когось – більш старе устаткування, у когось – більш нове. Зміниться лише склад гранули. Замість поліетиленової, виробники почнуть використовувати гранулу на основі крохмалю, наприклад, кукурудзяного. Були побоювання, що ці пакети коштуватимуть набагато дорожче. Звісно, у нас поки невеликий ринок біорозкладних матеріалів, але Україна має всі можливості для того, щоб виробляти ці гранули, і вже таке виробництво існує. За моєю інформацією, певні аграрні підприємства хочуть розвиватися у цьому напрямку – виробляти кукурудзяний крохмаль, потім з нього виробляти гранулу і стати гравцем на цьому ринку. Ми це все вітаємо.

Тобто ви стверджуєте, що біорозкладні пакети, які зараз коштують в маркетах десь п’яти гривень, згодом здешевшають?

Абсолютно, необхідно тільки створити конкуренцію. Китайські та європейські компанії зараз продають гранулу, і, на мою думку, буде дуже слушно, якщо Україна розвиватиме своє виробництво і використовуватиме дружні для природи технології. Наразі ми просто потерпаємо від пластику, з якого виробляються пакети, – він дуже тонкий та важкий для вторинного використання та перероблення. Він всюди – в лісі, у водоймах, в морі, за деякий час ми просто потонемо в ньому. Насправді, ми далеко не перші, хто забороняє пластикові пакети: навіть в певних країнах Африки застосовується штраф в 48 тисяч доларів за розповсюдження пластикових пакетів і відповідно 500 доларів за використання. Тобто навіть африканські країни нас випередили в цьому. Президент Володимир Зеленський порушив питання щодо обмеження використання одноразового пластику взагалі, бо, насправді, його використання не є таким необхідним для життя людини. У Євросоюзі також вступає в дію законодавство щодо обмеження обігу одноразового пластику. Ми домовилися, що у вересні дамо пропозиції щодо законодавчих змін, аби обмежити його використання.

І в чому вони будуть полягати?

Соломинки, вушні палички, виделки, тарілки, ложки, бокси… Все це має бути біорозкладним, тобто дружнім до природи, хоча найкращим виробом все-таки буде багаторазова продукція, яку ви використовуєте більше, ніж один раз. Щодо тих же пакетів питання вирішується дуже просто: є багаторазові торбинки, є біорозкладні пакети, пакети можна використовувати неодноразово… Звісно, процес формування нової культури споживання є тривалим і сьогодні ми його лише розпочинаємо.

Але те ж олів’є в кулінарії, умовно кажучи, ти в біорозкладний пакет не запхнеш.

Так, тому треба, аби була альтернатива – та ж паперова. Під час відвідування Сполучених Штатів бачив у супермаркетах використання паперової упаковки, яка, звісно, не може слугувати довго, але розкладається миттєво, спокійно переробляється кілька разів. А у нас зараз немає «плану Б»: накопичення відходів мене жахає, а з підвищенням рівня споживання воно тільки збільшується. До того ж, є ще один аспект: заради маркетингу у дуже багатьох виробників вартість та розмір упаковки, яку вони використовують, в рази перевищує вартість та розмір товару, який в неї упакований. І це про культуру виробництва, про екодизайн.

Багато родин використовують пакети з маркетів повторно – як пакети для сміття. Але небіорозкладні пакети для сміття ви не забороняєте. Де логіка?

Пакети для сміття, які виробляються спеціально для цього, є продуктом ресайклінгу майже на 100% – тобто не з первинного пластику, і це вже непогано. Але згодом, коли на ринку з’явиться достатньо пропозицій альтернатив, можна буде запроваджувати обмеження і для цього виду пакетів. У нас є концепція, аби не шокувати населення. Ми ж залишаємо можливість використання деяких пакетів, які використовуються як первинна упаковка, до 2023 року. Потім вони мають бути біорозкладними, тобто даємо час, аби бізнес мав змогу переналаштуватися. Ми завжди кажемо про те, що «зелена трансформація» – це точно не про штучні обмеження, ми хочемо зробити так, щоб всі наші екологічні обмеження спонукали до трансформації і зростання, зокрема, робочих місць.

Вже багато років говориться про запровадження роздільного збору відходів. Нібито й контейнери поодинокі з’являються в тому ж Києві, але системного характеру це поки не має. На якому зараз етапі ця безкінечна реформа?

В законопроєкті «Про управління відходами» базовою є ієрархія управління відходами. Перша шпальта – це взагалі запобігання їхньому утворенню. Наприклад, це екологічний дизайн пакування, максимальне продовження життєвого циклу будь-якого товару, того ж одягу. Друге – це повторне використання відходів, переробка та ресайклінг, коли інший товар буде вироблятися з цих відходів. І тільки в кінці вже – захоронення на полігонах та сміттєзвалищах, хоча останній термін я б вже не використовував. Полігони мають бути безпечними та відповідно обладнаними, аби при повному заповненні та виходу з експлуатації їх можна було достатньо легко рекультивувати і відновити з часом певну екосистему на території колишнього полігону.

Роздільне збирання відходів – це частина підготовки до вторинного використання. Воно просто спрощує подальші процедури. Для загального «сірого» баку мають будуватися підприємства, які, наприклад, використовують технологію механіко-біологічної обробки сміття. Тобто спочатку відбувається сепарація, розділення на фракції і так далі. До органічних відходів також є особливий підхід.

Але небезпека полягає в тому, що для тих інвесторів, що побудують заводи з переробки, дуже великою складовою є ресурсоємні відходи – пластик, папір, скло, метал… Коли у нас буде роздільне збирання, до них частина цих відходів просто не буде доїжджати. Проте з роками ця ситуація виправлятиметься. В Європі я був на підприємстві, яке було побудовано з орієнтацією на 500 тис. тон відходів на рік, і три роки тому на нього потрапляло лише 150 тис. тон відходів за рахунок зменшення їхнього утворення, роздільного збирання, вторинного використання. Але в нас все тільки починається, отже інвестори можуть бути спокійними в цьому відношенні.

«Існує невтішний для людей та зручний для великих забруднювачів статус-кво»

Є думки, що ваше міністерство недостатньо активне саме в законодавчому процесі. Наскільки зараз активно відбувається синхронізація нашого законодавства з «євросоюзівським»?

Насправді