Європейський «зелений курс» сфокусував увагу всієї світової економіки на питанні екології. Україна, маючи глибокі проблеми з різними викидами підприємств, теж долучилася. Без екомодернізації української промисловості і переходу на «зелену» енергетику можливості продавати товари в ЄС для нас зникають. Але щоб виправити ситуацію і зберегти торгове партнерство, зроблено поки мізерно мало.

Україна взяла на себе величезні екологічні зобов'язання перед ЄС. Одне з ключових – вже до 2033 року істотно скоротити викиди шкідливих речовин (діоксиду сірки, оксидів азоту та пилу) на вугільних електростанціях.

Вони є одним із головних забруднювачів навколишнього середовища, оскільки було побудовано в 60-80-ті роки минулого століття і не відповідають сучасним екологічним нормативам. Через старі ТЕС Україна перебуває на першому місці в Європі за викидами в атмосферу зольного пилу, діоксиду сірки та на другому – за викидами оксидів азоту (16%).

Щоб поліпшити ситуацію держава раніше ухвалила Національний план скорочення викидів від великих спалювальних установок (НПСВ). Він передбачає екомодернізацію та встановлення фільтрів на енергоблоках ТЕС і ТЕЦ України. Однак, усі екологічні модернізації дуже затратні.

У реконструкцію 90 енергоблоків усіх великих вугільних електростанцій країни необхідно інвестувати понад 4,1 млрд євро. Але гроші є лише на папері. В умовах наслідків військової агресії Росії і перманентної кризи на ринку електроенергії у енергокомпаній катастрофічний дефіцит фінансування навіть на прості ремонти.

З цієї ж причини зупинилося будівництво першої в Україні системи сіркоочистки державної «Центренерго».

Енергетики вже не перший день нарікають на нереалістичність планів, які необхідно виконувати в найближчі роки. І навіть б'ють на сполох. Або держава зробить Нацплан за викидами більш реальним для виконання і передбачить конкретний механізм фінансування екологічної модернізації, або вугільна генерація опиниться на межі закриття, – заявили недавно в «Донбасенерго», звертаючись з проблемою до Уряду і профільного міністерства. Але про все по порядку.

Добрі наміри і реалії

Повністю модернізувати велику промисловість країни, в т.ч. ТЕС, і зменшити шкідливі викиди за 10-12 років має реформа, яку нещодавно пообіцяв Президент України Володимир Зеленський.

Він прекрасно розуміє, що швидко такі проєкти не робляться, тому потрібно створити найкращі умови, щоб цей процес стартував і не зупинявся.

«Не вірте тому, хто говорить, що можна реформувати відповідно до наших домовленостей і європейського досвіду тільки за рік. Ні. Перехід на модернізовану промисловість відбудеться протягом 10-12 років», – підкреслив президент.

У той же час законопроєкт про промислове забруднення №4167, який останнім часом активно обговорювали в суспільстві та експертному середовищі, передбачав перехід на європейські екологічні норми протягом 4 років. Тому не дивно, що народні депутати минулого тижня в черговий раз провалили голосування за цим документом. У Європейській бізнес-асоціації такий термін екомодернізаціі промисловості теж називали нереальним.

Країни Європи проводили екомодернізацію протягом понад 30 років, і цей процес все ще триває. В Україні досі немає чіткого розуміння картини по країні: які об'єкти слід модернізувати, які закрити, які – замінити новими, щоб не порушити баланс енергосистеми.

За словами голови Всеукраїнської енергетичної асамблеї (ВЕА), ексміністра палива та енергетики України Івана Плачкова, до сьогоднішнього дня не визначено два важливі моменти.

1. Яким чином галузь енергетики зароблятиме гроші для масштабної реконструкції і модернізації.

2. Відсутня технічна концепція – як саме здійснювати екореконструкіції.

План виконати не можна змінити

Зобов'язання, які Україна взяла на себе в рамках НПСВ, не відповідають сьогоднішнім реаліям і потребують перегляду, – в унісон твердять експерти.

Про необхідність актуалізації плану заговорили не випадково. Справа в тому, що НПСВ розробили ще в 2011 році – до війни. Після 2014 року в українській енергетиці відбулися істотні зміни. Дві з 14 українських ТЕС залишилися на непідконтрольній території Донбасу. Там же зосталися всі шахти, які добували вугілля марки антрацит, тому теплова генерація (приватна і державна) витрачала всі свої гроші на термінове переобладнання енергоблоків під вугілля газової марки, який видобувають на контрольованій владою території України. В іншому випадку – країн могли чекати віяльні відключення. Відповідно до НПСВ, деякі з енергоблоків українських ТЕС вже слід зупинити назавжди. Але оскільки зараз в енергосистемі дефіцит потужностей, ці блоки працюють для того, щоб не порушувалося електропостачання населення та підприємств. В НПСВ не враховували потребу в переобладнанні енергоблоків на газове вугілля, втрату ТЕС через війну, а також перспективу зміни енергобалансу в зв'язку з ростом ВДЕ і зменшенням виробництва електроенергії з вугілля. Іншими словами, в 2017 році Україна ухвалила Нацплан, який вже тоді не відповідав ні економічній ситуації в країні, ні тенденціям в енергетичній галузі. Трохи цифр. План передбачає екомодернізацію й установку фільтрів на 90 енергоблоках ТЕС і котлів ТЕЦ України. Зокрема, до 2023 року НПСВ передбачає монтаж сучасних пилових фільтрів на 30 установках, будівництво 13 систем сіркоочищення, демонтаж всіх котлів 2-ї черги Добротвірської ТЕС (Львівська обл.) І ще багато іншого. До кінця 2028-го на всіх установках, які включили в НПСВ, мають з'явитися пиловловлювальні фільтри і сіркоочищувачі. А до кінця 2033 на них необхідно встановити ще і азотоочищувачі, щоб повністю відповідати європейським нормам викидів. Це нереально, –кажуть експерти і учасники ринку, – з огляду на кількість енергоблоків, які можна одночасно виводити в ремонт, і обсяг інвестицій, які потрібно в це вкласти. Крім того, механізми реалізації цього плану досі не розроблені, тому багато виробників електроенергії, наприклад, «Центренерго» і «Донбасенерго» вже в 2023 року будуть змушені зупинити виробництво енергії через неможливість провести модернізацію. {{ 1}} Про це говорять і самі виробники електроенергії. Нещодавно «Донбасенерго» попередило владу країни про загрозу одномоментної втрати роботи для 180 тис. енергетиків і 150 тис. шахтарів.

Там зазначили, що реалізація вимог НПСВ в поточному вигляді створить брак потужностей ТЕС і ТЕЦ в енергосистемі. А це може бути причиною відключень або спровокувати скандальний імпорт електроенергії з Росії або Білорусі.

Грошей немає! Чи витягне енергетика себе за волосся?

Другою не розв'язаною проблемою НПСВ є відсутність грошей, точніше механізмів фінансування модернізації підприємств, ТЕС і ТЕЦ. Джерела фінансування держава не визначила. При цьому в Європі екологічну модернізацію реалізували до того, як почав працювати ринок електроенергії. У країнах ЄС природоохоронні проєкти у всіх секторах економіки було профінансовано за рахунок держдопомоги і залучення європейських інвестицій. Для екомодернізації застосовували різні інструменти фінансування. Наприклад, залучали гроші Фонду згуртування і Європейського фонду регіонального розвитку, держдопомогу за рахунок надходжень від екологічних платежів. Частина підприємств на час модернізації уклали договір з державою про скасування екологічного податку. В результаті ЄС вклав в екомодернізацію десятки мільярдів євро і забезпечив промисловість пільгами. Хоча навіть після модернізації Німеччина і Польща лідирують за викидами оксиду азоту в Європі. За словами Івана Плачкова, ці країни змогли з 1990 по 2017 рік скоротити викиди азоту тільки на 50%. І це при тому, що там на будівництво очисних споруд було виділено десятки мільярдів євро держдопомоги. Наприклад, Німеччина вже витратила на екомодернізацію 19 млрд. Євро, Польща – 11 млрд. Євро. В Україні профінансувати модернізацію теоретично можна було до 2014 року, коли в тариф для споживачів закладали інвестиційну складову для модернізації ТЕС і ТЕЦ. За ці кошти і гроші міжнародних інвесторів мали побудувати перший в Україні сіркоощувач всього на одному енергоблоці Трипільської ТЕС, яка входить до складу державного «Центренерго». Проєкт обійшовся державі в 580 млн грн. Але система так і не запрацювала повноцінно. Нещодавно в компанії повідомили, що підприємство не може завершити проєкт будівництва першого в Україні сіркоочищувача через брак 245 млн грн. Брак фінансування виник через скасування виплати інвестиційної надбавки виробникам електроенергії з 1 липня 2019 р, хоча вона мала діяти до грудня 2022 року.

Коли інвестиційну складову з тарифу прибрали, у тепловій генерації не знайшлося істотних коштів на екологічну модернізацію. При цьому теплова генерація – один із найбільших платників податків за забруднення навколишнього середовища. Податок цільовий і має направлятися на екологічні поліпшення, проте половина грошей «губляться» в загальному бюджеті. «Зараз залишається невирішеним питання механізму фінансування заходів в рамках реалізації Національного плану скорочення викидів від великих спалювання установок», – підкреслили в «Центренерго». Ще один приклад – Слов&rsq

Джерело