Міністр фінансів Сергій Марченко попередив нинішніх сорокарічних, що відкладати на старість їм доведеться самим, бо пенсійна система тріщить по швах. Опоненти міністра зауважили, що закликати людей робити заощадження і безчесно, і малоефективно: треба, аби середньостатистичний дохід дозволяв ховати гроші «під матрац».

Ситуація з пенсіями драматична тим, що вказати на одного винуватого в ній неможливо. Формально міністр має рацію, коли наголошує на плачевному стані Пенсійного фонду. Але як представник держави він не бере на себе відповідальності за алгоритм виходу з кризи. І не пояснює майбутнім пенсіонерам, з чого їм відкладати гроші на майбутнє, якщо теперішнє проїдає все.

«Криза сорокарічного віку»

Тему пенсій Сергій Марченко підіймав як у власному Фейсбуці, так і в інтерв’ю Інтерфаксу та каналу «Україна 24». Цитата, яка наробила особливого шуму, прозвучала так: «Мені, сорокалітньому, на пенсію за нинішніх умов розраховувати не варто. Тоді два варіанти: або я сам шукаю можливості та накопичую через недержавний пенсійний фонд, або створюються умови таких накопичень для всіх громадян. Це потягне фіскальні втрати бюджету, і це всі мають розуміти».

Пізніше Марченко пояснив: говорячи про сорокарічних, мав на увазі тільки себе. «Люди іноді люблять перекручувати те, чого не було сказано. Потрібно розуміти контекст. Я хочу пояснити, що я говорив про себе особисто, що мені, як 40-річному, якщо нічого не змінювати у чинній пенсійній системі, то на пенсію розраховувати не варто. Вона або буде досить низькою, або взагалі мізерною. Це малося на увазі. Щоб це змінити, як 40-річний потенційний пенсіонер я думаю, що зробити, щоб були механізми, які дозволять мені накопичити собі на старість. Так само це може стосуватися будь-кого – 40-річного, 50-річного або молодших людей. Це питання створення стимулів для того, щоб люди збирали та накопичували кошти, щоб у майбутньому мати пенсії», – сказав він.

«Зараз кількість пенсіонерів практично дорівнює кількості людей, які працюють. Цей тренд не зміниться в найближчі 5-10 років, іде старіння населення, зменшення кількості людей, які офіційно працюють. Це проблема, і держава її повинна розв’язувати. Але вона не повинна вирішуватися шляхом тінізації економіки. Навпаки, ми намагаємося мотивувати громадян показувати доходи», – додав Марченко.

Тягар СРСР

З радянських часів Україна успадкувала солідарну пенсійну систему, коли трудящі годують ті категорії людей, що вже вийшли на «заслужений відпочинок». Рішення переходити на накопичувальну систему, за якою кожен сам дбає про свою старість, було ухвалено ще у 2003 році. Проте за мало не двадцять років у цьому напрямі зроблено нічого не було.

Нині, за даними Міністерства соціальної політики, в Україні нараховується 13 млн працездатного населення та 11,1 млн пенсіонерів. Мінсоцполітики також наводить розрахунки фахівців Інституту демографії імені Птухи, згідно із якими у 2050 році працездатне населення скоротиться до 9,7 млн, а кількість пенсіонерів виросте до 11,7 млн. Зауважимо відразу, що опоненти уряду вважають дані розрахунки некоректними.

Далі – про гроші. Зараз Пенсійний фонд наповнюється коштами з двох основних джерел. Перше – трансферт з державного бюджету, який залатує його «прогалини», друге – єдиний соціальний внесок (ЄСВ), котрий сплачує працедавець за кожного найнятого ним працівника. Також і кожен працівник сплачує до Пенсійного фонду 1% від своєї зарплати. Частка єдиного соціального внеску у наповненні Пенсійного фонду складає 85,6%.

До 2015 року ЄСВ становив 41%, пізніше цей податок скоротили майже вдвічі та нині він складає 22%. Уряд вбачає у такому зниженні одну з головний причин зростання дефіциту Пенсійного фонду. Друга причина – індексація пенсій.

За рішенням Кабінету міністрів, у 2021 році доходи Пенсійного фонду мали становити рекордні для країни 495,5 млрд грн. Проте станом на перший квартал поточного року дефіцит бюджету Пенсійного фонду досяг майже 8 млрд грн – це також роз’яснення від міністра Марченка.

Цього року на наповненні Пенсійного фонду негативно позначився і коронавірус. А конкретніше, звільнення ФОПів першої групи від сплати ЄСВ за грудень 2020 року та січень-травень 2021 року згідно з «антиковідним» законом.

У цілому ж через індексацію пенсій та звільнення ФОПів від сплати ЄСВ понадплановий дефіцит Пенсійного фонду до кінця 2021 року може сягнути від 22,9 до 30 млрд грн, підраховують фахівці. Справедливості заради: це не найбільший дефіцит, адже рекорд був поставлений у 2016-му, якраз після «зрізання» ЄСВ. Тоді дефіцит Пенсійного фонду наблизився до 90 млрд грн.

Вихід із ситуації, що склалася, почали шукати ще в уряді Володимира Гройсмана. Щоб уникнути прямого підвищення пенсійного віку, його фахівці вирішили «пограти» зі страховим стажем, збільшивши його з 15 років до 25. Але і це не кінець історії, бо вимоги зростають з року в рік. І щоб вийти на пенсію у 2028-му, потрібно мати не менше 35 років страхового стажу.

Щоправда, кожен громадянин України після досягнення ним 65-річного віку та незалежно від статі, може претендувати на пенсію (якщо у нього є хоча б 15 років трудового стажу). Але тоді це буде мінімальна пенсія або інший вид соціальних виплат, який ітиме навіть не через Пенсійний фонд – тут не виключені варіації.

Тим часом нинішній уряд активно взявся за впровадження другого рівня пенсійної системи. Першим вважається солідарна система, а другим та третім – накопичувальна. Між собою другий та третій рівень пенсійної системи відрізняються самосвідомістю громадян. На третьому рівні вони добровільно обирають недержавний пенсійний фонд і самотужки роблять туди внески. На другому ж рівні це робить замість них держава – як заведено казати, у «добровільно-примусовому порядку».

Те, як буде працювати другий рівень, пояснював і прем’єр-міністр Денис Шмигаль, і міністр соціальної політики Марина Лазебна. Якщо у поточному році Верховна Рада ухвалить відповідний закон, то вже у 2023-2024 рр. від зарплати кожного будуть відраховувати по 4% на особистий рахунок платника в одному з недержавних пенсійних фондів. При цьому відрахування 1% до Пенсійного фонду збережуться. Загальна сума «податку на старість» сягне, таким чином, 5%.

Це прикро, але інакшого виходу немає, переконані у Кабміні. Такої ж думки дотримується і Сергій Марченко. «Ваші внески працюють виключно на вас. Накопичувальна пенсія виплачуватиметься додатково до солідарної та не зменшуватиме її розмір», – зауважує він.

Чому втілити урядовий план буде непросто

«Після таких фраз міністра фінансів так і хочеться піти та заплатити державі єдиний соціальний внесок. Ну щоб пенсію через двадцять років не отримувати і щоб вже сьогодні менше грошей залишалося», – іронізує економіст та фінансовий аналітик Олексій Кущ.

У коментарі «Главкому» Кущ зауважує, що дані, згідно із якими «через 15 років у нас буде 14 млн пенсіонерів та 7 млн працівників», є неправильними. Чому? Вони не враховують один важливий нюанс: ранню смертність в Україні. «Українці рано помирають, особливо чоловіки. Навіть з урахуванням тенденції щодо збільшення середньої тривалості життя у найближчі 15 років приріст «пенсійної» вікової групи не перевищить 500 тисяч осіб на рік. Що стосується трудових ресурсів, тобто працездатного населення, то воно останнім часом в Україні не скорочується і навіть трохи зростає – на 80-100 тис. осіб на рік», – каже Кущ.

Висновок: кількість пенсіонерів і справді росте, але повільними темпами. Катастрофи не станеться ані через 15, ані через 20 років. Тобто є час, аби краще продумати деякі нюанси пенсійної реформи. Зокрема, і те, як подолати недовіру українців до будь-яких банків, фондів чи трастів.

А вона, ця недовіра, – також родом з СРСР, де падіння у 1991-му єдиного на всю країну Ощадбанку «спалило» громадянам усі їхні вклади. Але й «банкопад» часів головування у НБУ Валерії Гонтарєвої оптимізму не додає також. Агітуючи робити заощадження, міністр Марченко не пояснює, як держава збирається гарантувати їхнє збереження.

«На шляху введення накопичувальних пенсій постає дуже складна проблема: як зробити так, щоб гроші, які люди будуть накопичувати собі на старість, не знецінилися років че