У Гренландії, в церкві біля фьорда, який вікінги називали Хвалсеєм, у неділю, 16 вересня 1408 р. поєдналися у шлюбі Сігрід Бьорнсдоттір і Торстейн Олафссон. Їхній корабель на шляху з Норвегії в Ісландію збився з курсу і пристав до острова, який був колонією вікінгів уже 400 років. Весілля згадували в листах між 1409 і 1424 рр. і в ісландських літописах. Це останні достовірні відомості про скандинавів в Гренландії...

Гренландія – найбільший острів на Землі, у 50 разів більший за Данію, якій належить. Розташована біля узбережжя Північної Америки, майже повністю вкрита льодом і відома суворим кліматом, за винятком найпівденнішої частини.

"Експедиція" Еріка Рудого

Десь у 982-986 рр. н. е. скандинавські вікінги на чолі з Еріком Рудим на 14 кораблях відпливли з Ісландії до Гренландії, щоб заснувати там поселення. На жаль, єдине джерело інформації про подію, "Сага про гренландців", не містить докладної хронології.

Не залишили навіть могил: як і куди безслідно зникла середньовічна Республіка вікінгів

Єдиним видом сільського господарства, можливим тоді на цій землі, було скотарство. Теплі води Гольфстріму пом'якшували клімат на півдні острова, що нагадувало про звичні скандинавам береги Ісландії.

За легендою, Ерік збрехав колоністам, розповідаючи перед відплиттям на нову землю про багаті пасовиська, аби привернути їхню увагу. Навіть назва для острова придумана відповідна – Гренландія ("Зелена земля"), хоча велика частина її весь рік покрита снігом і льодом.

Тож у Х ст. колоністи з Європи заснували у Гренландії перші поселення: Східне (Eystribyggd) і Західне (Vestribyggd). Залишки першого знаходяться біля с. Какорток (Qaqortoq), а руїни другого, де одружилися Сігрід Бьорнсдоттір і Торстейн Олафссон, виявлені неподалік м. Нуук (Nuuk).

Існувало й Центральне поселення, але про нього майже нічого невідомо.

Спочатку у всіх трьох селах мешкало близько 350 чоловік, але із Ісландії й Норвегії прибували нові поселенці, народжувалися діти... Під час розкопок археологи нарахували залишки 400 житлових будинків. А в XIII ст. в обох поселеннях могло проживати 5-6 тисяч осіб – немало для тогочасної Європи. Наприклад, у 1377-81 рр. в Англії із 250 міст тільки два – Лондон і Йорк – мали понад 10 тис. жителів. У Кельні і Регенсбурзі, у Страсбурзі жило 15-25 тис. людей, а вони вважалися мегаполісами того часу.

Вікінги – комерсанти, християни, республіканці

Скандинави-колонізатори торгували з Ісландією і Європою: продавали моржевий бивень, шерсть, м'ясо, рибу, хутро і шкіри тюленів – отримуючи залізо, деревину та інші дефіцитні для острова товари.

Поселенці разом із Скандинавією прийняли християнство. 1126 р. з'явилася гренландська католицька єпархія, підпорядкована єпископу норвезького міста Тронхейм, а також збудовано не менше п'яти церков. Паства потребувала священиків, а надіслати їх могли тільки з Європи.

Колоністи відвідували Північну Америку, на 500 років випередивши Колумба. В Ньюфаундленді (узбережжя сучасної Канади) вони навіть заснували поселення. А ще при розкопках будинків острів'ян була знайдена шкіра бізона, який мешкає тільки в Північній Америці.

Довго Гренландія була незалежною республіканською державою – рідкісне явище в середньовічній Європі, де майже всі країни були монархіями.

1261 р. вікінги Гренландії присягнули на вірність королю Норвегії. В обмін на сплату податків той зобов'язався щороку відправляти їм корабель із дефіцитними на острові залізом і деревиною. Ісландці і гренландці платили королю раз на шість років. Цікаво: 1327 р. з Гренландії в норвезький Берген відплив корабель із податком, 260 моржевими бивнями, – цей вантаж коштував більше, ніж уся шерсть, відправлена ​​королю за 6 років із 4000 ісландських ферм.

1380 р. Норвегія разом із залежними територіями ввійшла в унію з Данією. Відтоді Гренландією керують датські королі.

Відбувається щось незрозуміле

У XIV ст. колонія занепала. Серед імовірних причин – похолодання клімату, конфлікти з ескімосами, зниження попиту на моржевий бивень, епідемія чуми, напад піратів. 1345 р. церква навіть звільнила поселенців від сплати податі, а це допускалося тільки в разі крайньої бідності пастви.

А дал... села спорожніли.

Між 1325 і 1350 рр. у Західне поселення прийшов священник. Але людей не знайшов – тільки кинуті будинки. І жодних слідів бою. Люди просто полишили рідні місця.

Останнє, що відомо про Східне поселення – це весілля Сігрід Бьорнсдоттір і Торстейна Олафссон 1408 р. Жодних свідчень про подальше життя колоністів немає, немов це були останні епізоди в їхній історії.

"Якби трапилася якась біда, ми мали б підстави припустити, що була б якась згадка про неї", – переконаний Ян Сімпсон (Ian Simpson), археолог з Стерлінгського університету в Шотландії в бесіді з кореспондентом Smithsonian Magazine.

У світовій історії не раз траплялося, що люди покидали насиджені місця, гинули від епідемії або голоду. Але щораз лишалися сліди – останки людей і тварин, обгорілі руїни, спогади очевидців тощо.

Мешканці гренландскої колонії зникли безслідно і без свідків.

У XV ст. європейці майже не відвідували острів, тому зникнення колонії не помітили. Лише 1540 р. в колишньому Східному поселенні ісландські моряки знайшли порожні будинки й муміфікований труп невідомого чоловіка. На холоді тіла зберігаються довго, тому час смерті визначити не вдалося.

Версія 1. Малий льодовиковий період

Ця версія базується на тому, що до XIII ст. на Землі було тепліше, ніж у наші дні. Можливо, й розповіді Еріка Рудого про гренландські пасовища з соковитою травою в той час були правдою.

У норвезькому трактаті 1250 р. Konungs skuggsjá ("Королівське дзеркало") написано, що сонце в Гренландії "досить сильне, щоб там, де земля вільна від льоду, грунт прогрівається досить і приносила хороший урожай і запашні трави". А американський географ і біолог Джаред Даймонд (Jared Diamond) у книзі "Колапс. Чому одні суспільства виживають, а інші вмирають" писав, що на півдні Гренландії до приходу вікінгів була пишна рослинність і ліс, згодом вирублений колоністами.

1257 р. на індонезійському острові Ломбок сталося виверження вулкана. На думку геологів, це було найпотужніше виверження за 7000 років. Кліматологи знайшли сліди його попелу в пробах, узятих при бурінні крижаної кори в Антарктиді та Гренландії. Вулканічна сірка, викинута у стратосферу, відбивала сонячне світло назад у космос. На Землі настало похолодання.

"Це вплинуло на всю планету. У європейців настав довгий період голоду. Почалося все близько 1300-х і тривало до 1320-40-их", – пояснює археолог міського університету Нью-Йорка Томас Макговерн (Thomas McGovern). Похолодання, що настало XIII ст., вчені називають "малим льодовиковим періодом". Культурні рослини не змогли пристосуватися до змін, почалися багаторічні неврожаї.

Малий льодовиковий період зачепив і Гренландію – збільшилася площа льодовиків і вічної мерзлоти, зими стали суворішими, а замерзле море ускладнило судноплавство. Але поселення не могли довго існувати без торгівлі з Європою. А без дерева і металу неможливо виготовити інструменти та зброю, ремонтувати будинки і кораблі.

У XIV ст. на європейському ринку з'явилася слонова кістка з Азії та Африки – якісніша і дешевша, ніж моржевий бивень. Купцям стало невигідно плисти в Арктику по товар. А без торгівлі скандинави втратили економічні стимули жити на холодному острові.

Дослідники припускають, що якби вікінги пристосувалися до життя в Арктиці, як ескімоси, – полювали і ловили рибу, будували будинки зі снігу і їздили на собаках, – то змогли б залишитися в Гренландії. Та в умінні виживати на Півночі вікінги поступалися ескімосам. Але корінні мешканці Арктики – мають пристосуватися до суворої природи або загинути. У скандинавів же була альтернатива – повернутися до Європи.

Дослідження людських останків і сміття свідчать, що на початку існування колонії гренландські поселенці їли овочі, м'ясо, молоко і сир. У XIV ст. 80% їхнього раціону становило м'ясо тюленів і моржів; найочевидніше пояснення: скорочення поголів'я худоби через зменшення площ пасовищ. Дивно, але колоністи майже не їли риби, хоча для скандинавів це найважливіший елемент раціону.

У "кліматичної теорії" є опоненти. Науковець Датського національного музею Крістіан Кох Медсен (Christian Koch Madsen) стверджує, що в Гренландії було однаково холодно і в X ст., і XIV ст. Він вважає, що надзвичайно м'який клімат в ранньому Середньовіччі, коли на півдні Швеції ріс виноград, був можливий лише в Європі. А Гренландію потепління не зачепило.

Вікінги пристосувалися до суворих природних умов і жили в них чотири століття. Вони не помітили би зниження температури і Малого льодовикового періоду, підтверджують геологи. 2015 р. співробітники Колумбійського університету і Університету штату Нью-Йорк вивчили проби гренландського льоду і дійшли висновку, що площа льодовиків Гренландії була максимальною між 975 і 1275 роками.

За 300 км від острова знаходиться Ісландія, де лише трохи тепліше, ніж на крайньому півдні Гренландії. І тут скандинави пережили Малий льодовиковий період і живуть досі.

Версія

Джерело