Окремим напрямком розслідування, крім тих, що ми вже описували в першій і другій частині цього матеріалу, стала корупційна схема виведення виручки від експорту так званої «сірої» – неврахованої сільськогосподарської продукції в офшорні зони. Голова Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради Іван Крулько в ексклюзивному коментарі нашому виданню заявив, що втрати бюджету від реалізації такої схеми у 2019 і частині 2020 року склали близько 10 млрд гривень.

Детально цей напрямок розслідування в ТСК парламенту керувався головою підкомітету з питань податків і зборів Комітету Верховної Ради фінансової, податкової та митної політики, народним депутатом Мар’яном Заблоцьким:

«Аналіз баз даних операцій компаній, які купують зерно на готівкові долари в Україні, а після перепродають їх за кордон за безготівковим розрахунком, показує, що операції які проводяться, за своїм характером, є нічим іншим як відмиванням грошей: готівкова валюта в країні, а безготівкова виручка за кордоном.

Необхідно перевіряти чи належним чином продавалося зерно. Однак не всі трейдери проводять таку перевірку. Є й ті, хто свідомо цього не робить. Але ж мова йде про кілька мільярдів доларів США щорічно. За нашими оцінками в тіні перебуває близько 50% ринку зерна та сільськогосподарської продукції.»

На одному із заключних засідань ТСК парламенту на прохання Заблоцького демонструвався досить показовий слайд, що містить інформацію про загальний обсяг продажів с / г продукції компаніями-експортерами та про те, яку частину цього експорту кожного трейдера можна назвати сумнівною, грунтуючись на висновках комісії і підозрілості наданих документів.

«Подібний аналіз провести досить нескладно: в базах даних знаходиться компанія, яка експортує с / г продукцію, у якої не було здійснено повернення виручки в країну і встановлюється судно, на яке здійснювалася відвантаження. Такі операції концентруються низкою міжнародних трейдерів. І фактично, те що відбувається – пряме відмивання грошей, заборонене міжнародними стандартами.»

І тут, для нетямущих, слід відзначити той факт, що за новими положеннями закону про валютні операції, що діє з початку 2019 року, валютна виручка за виконання будь-якого експортно-імпортного контракту повинна бути повернена в країну не пізніше, ніж через 365 днів. Інакше, компанія штрафується за порушення законодавства і нараховується пеня. Але повернемося до засідання ТСК і депутату Заблоцькому:

«Увага на слайд: чому у американської компанії« ADM », що має представництво в Україні, тіньовий експорт зерна становить всього 0,05%, а у того ж« Cargill »- 13,5? І це не помилка, це показник «порядності» підприємства. Відповідь на це питання проста: тому що в 2013- му році «ADM» довелося виплатити понад 80 млн доларів штрафів уряду США за те, що вона відшкодовувала ПДВ в Україні за допомогою хабарів. Тобто, покарання подіяло, а значить потрібно звернутися і в центральні офіси інших трейдерів, щоб вони звернули увагу на те, як діють їх представники в Україні.»

Заступник міністра фінансів України Світлана Воробей, на тому ж засіданні, відзначала, що постанова Національного банку, про який вже говорилося вище, в частині збільшення терміну повернення валютної виручки грає на руку тим, хто не гидує сірими схемами експорту:

«На жаль, лібералізація валютного законодавства, внаслідок чого були прибрані вимоги 37-ї статті – скасування акредитації компанії в разі неповернення валютної виручки, тільки спростила життя експортерам, які промишляють незаконним експортом. Але «зниклі вимоги» – лише частина проблеми. Змінено і терміни повернення прибутку – з 90 до 365, що дозволяє замішаним в аферах людям просто безслідно зникати.

Крім того, прибрана і норма закону, що відповідає за те, щоб компанія, котра один раз не повернула виручку, в подальшому мала проблеми з експортом і фінансовими операціями на зовнішньому ринку. До речі, все це стосується повноважень Національного банку України.

У держорганів практично не залишилося важелів впливу на тих, хто користується подібними схемами. І добре було б прислухатися до пропозиції Заблоцького про звернення до головних офісів міжнародних компаній. Але що робити з нашими, «доморощеними» ділками? Нехай вони набагато менше, ніж міжнародні трейдери, але в майже 7 млрд доларів виведених коштів є і їх частина.»

Турбує ця проблема і Державну податкову службу країни, перший заступник голови якої Наталя Рубан заявила, що їх відомство постійно намагається налагодити взаємодію з іншими структурами для відпрацювання алгоритмів виявлення сірих схем експорту і неповернення валютної виручки в країну:

«На сьогоднішній день масштаб проблеми оцінюється в 6,8 млрд доларів США. Звичайно, нам дозволили проводити контрольні перевірки, але це не поверне гроші в бюджет. Нараховані штрафні санкції, в більшості випадків, просто нікому буде оплачувати – не буде суб’єктів.

На спільному засіданні в Генеральній прокуратурі, яке ми ініціювали, був присутній глава комітету парламенту з питань фінансової і митної політики Данило Гетьманцев, який погодився з тезою, що головним інструментом в боротьбі з сірим експортом с / г продукції може стати тільки повноцінний контроль за її виробництвом і простеження всієї логістики товару, аж до продажу. Тому що в даний момент знайти валютну виручку практично неможливо. Поки продукція знаходиться на кораблі, власник може змінитися до десятка разів, використовуючи фірми-прокладки.

І якщо раніше існувала форма контролю обороту зерна – 4СГ і спеціальні інспекції, то сьогодні ці функції передані на відкуп обласним і районним адміністраціям. Необхідно вносити зміни до чинного законодавства, які дозволять посилити контроль за виробником.»

NewsPrice вдалося отримати ексклюзивний коментар екс-депутата Верховної Ради VIIІ скликання від політичної партії «Самопоміч», колишнього члена комітету парламенту з питань аграрної політики та земельних відносин Івана Мірошниченко, в якому він розкриває особливості зародження схем сірого експорту ще на етапі неоформлених земельних ділянок:

«Коли ми говоримо про агросектор не можна не враховувати того фактору, що значна частина с / г земель, що беруть участь в процесі виробництва, банально не декларуються. Чи не враховуватися може до 40% відсотків ріллі, а це ще десятки мільярдів доларів, «зникаючих» за зовсім іншими схемами.

За нашими підрахунками різниця всього лише на одному гектарі між тими, хто повністю декларує землю і тими, хто це робить частково варіюється від 80 до 200 доларів. І в 90% випадків такі махінації проводяться компаніями навіть не національного, а регіонального масштабу, власники яких прекрасно орієнтуються «на місці» і можуть «вирішити» всі виникаючі питання в своєму регіоні. Цей обсяг необхідно локалізувати і обрахувати, причому рахувати не безнал, а готівку.

Ще раз: такі схеми відпрацьовуються на рівні компаній середнього розміру, локальних. І це все на тлі постійних конфліктів сильніших гравців з Податковою службою, таких як «Кернел» і «Cargill», що виникають, тому що вони повноцінно перевіряють своїх контрагентів. У мене є особистий досвід роботи в цій сфері, і я прекрасно знаю як перевіряються всі етапи реалізації, правда не дивлячись на всі перевірки немає ніякої гарантії того, що на якомусь з них НЕ буде підключена сіра схема.»

Крім того, Мірошниченко зазначає, компанії що вирощують с / г продукцію можуть банально завищити показники свого виробництва:

«Нічого не заважає фермеру, виростивши на гектарі 5 тонн пшениці, задекларувати 6-7, отримавши в підсумку великі суми і більший ПДВ, при цьому частково легалізувавши сіру частину продукції. Для таких «діячів» працюють цілі майданчики, які виготовляють підроблені документи для легітимізації зерна і його продажу за кордон, тим самим роздуваючи загальну кількість експорту.»

За словами Мірошниченка існує й інший варіант афери, коли документи оформляються від компаній-прокладок, які після закриваються. Однак, до закриття така фірма формує документальну базу, декларує обсяги, укладає угоди про постачання і вивозить продукцію на експорт, «прокручуючи» гроші. При цьому найбільш делікатна робота в такій схемі відбувається в той момент, коли до неї підключаються офшорні компанії:

«У процесі експорту між українською компанією-резидентом і кінцевим покупцем ставиться прокладка-нерезидент, з якої і здійснюється підсумковий продаж. Причому, кінцевим споживачем можуть бути як першокласні світові компанії-переробники с / г продукції, так і трейдери, котрі перепродують продукцію далі. І незважаючи на те, що всі фінансові зобов’язання виконуються в повному обсязі, з прокладки-нерезидента гроші в країну не повертаються.

Звісно, буває і так, що у подібних фірм ліквідується ліцензія, проте, як правило, це відбувається вже постфактум, коли підприємство закрите, а знайти бенефіціарів – неможливо. Звісно, що крім неповернення виручки в країну подібна схема роботи передбачає і несплату податків. Суми втрат з року в рік різні, так, кіл

Джерело