Голова Центру досліджень політичних цінностей, один із лідерів студентського протестного руху 90-х років Олесь Доній розповів про те, як починалась його діяльність у якості народного депутата України.   

Про це він розповів у програмі Сергія Дойка «Особистість». 

«Народним депутатом треба було ставати саме тоді, в 21 рік. Якби мене не здало керівництво Народного Руху, то я би був обраний наприкінці 90-го, але проти мене в останній день поставили діючого прем’єр-міністра Фокіна. І частина Народного Руху почала за нього агітувати, хоча я був заступником голови Народного Руху, коли Рух ще не був бартерним, а боровся за незалежність. В подальшому була змова Компартії і Народного Руху, щоби нас, ватажків, не допустити до політики. Вони прийняли рішення збільшити віковий бар’єр з 21 року до 25, і ми не мали права балотуватися», - розповідає Доній. 

Коли вже він став нардепом, це вже був одинак, який не змінював порядку денного. 

«Так, я демонстрував власну позицію, принципову, яка часто йшла у протиріччя з власними фракціями, іноді навіть суспільства. Я єдиний із двох помаранчевих фракцій не здавав свою картку. Це виховання родинне, але воно суперечить сутності української політики, причому поза залежністю від кольору цієї політики. Коли збиралась група Народної Самооборони, 18 чоловік, і лідер групи казав, що треба здавати картку. Причому здавати треба було Катерині Левченко, яка потім Юрія Луценка і здала, коли більшість з групи взяли гроші і перебігли до регіоналів», - згадує він. 

Рoliteka повідомляла, що Іван Лукеря розповів, чи передбачені механізми отримання інвестицій для громад без «керівної» та «направляючої» ролі керівника.

Також Рoliteka повідомляла, що У Києві було негласне змагання кількох груп національних та релігійних спільнот.