5 грудня відзначали Міжнародний день волонтера. У 2014 році, коли розпочалась війна на Сході Україні, саме волонтери були одними із перших, хто допомагав військовим. Адже тоді українська армія найбільше потребувала допомоги. Від найменшого – їжі та одягу, до обладнання, якого не вистачало на початку бойовий бій на Сході України. За роки ситуація змінилась і самі військові кажуть – зараз українська армія інша, аніж була у 2014-тому – більше забезпечена та більш сучасна.

Проте, з початком пандемії COVID-19 волонтери спрямували свої зусилля на медицину. Маски, респіратори та навіть кисневі концентратори – те, що у 2019-му допомагали отримати медикам саме небайдужі. Суспільне у серії матеріалів розповість, як змінилось волонтерство у нашій країні за останні кілька років та історії львівських волонтерів.

Військове волонтерство

Львів'янка Любов Возняк — волонтерка. Вона допомагає військовим відтоді, коли почалася антитерористична операція на Сході України.

"Одного разу я прочитала, хтось написав, що є погане забезпечення військових. Це був тільки початок і хлопці не мали елементарних шкарпеток. І я просто кажу чоловікові – друкуй мені оголошення і йдемо до пам'ятника короля Данила збирати шкарпетки...Я зрозуміла, що робити щось, навіть із двома маленькими дітьми на руках, набагато легше, аніж не робити нічого і спостерігати", — розповідає Любов Возняк.

Жінка пригадує, що спочатку військовим була потрібна форма, взуття, термобілизна, спальні мішки, бинти, тактичні рукавиці, шоломи. Згодом потреби змінювалися – і волонтери, до прикладу, купували для військових тепловізори чи машини.

"Фішка нашої групи була в тому, що ми дуже чітко координувались в різних групах і з волонтерами, які були ближче до Сходу. Вони допомагали перевіряти потреби. Зараз військове волонтерство є більше ситуативне, як мені здається", — каже Любов Возняк.

Зараз забезпечення військових покращилося, розповідає підполковник Євстахій Моспан. Чоловік служить у Національній гвардії впродовж 22 років. Він пригадує, що у 2014 році першими, хто почав підтримувати військових, були саме волонтери.

"Перше, із чим зустрілись, було багато проблем по забезпеченню. Перші, хто прийшли на допомогу, це були волонтери. Це ті люди, які приїжджали швидше від наших підрозділів. Ми розуміли, що ми не кинуті, що ми потрібні нашому народові", — каже військовослужбовець Євстахій Моспан.

Зараз, за словами підполковника Євстахія Моспана, військові забезпечені на 100%. Незважаючи на це, для них важлива підтримка волонтерів:

"Наша армія зараз набагато спроможніша і сильніша, як була раніше, але, коли приїжджають волонтери, військовослужбовці радіють, як діти".

Медичне волонтерство

В 2014 році – волонтери розпочали допомагати військовим, а у 2020 році, коли в Україні почалася пандемія – підтримали медиків. Однією із перших лікарень у Львові, куди почали госпіталізовувати хворих на ковід, була Львівська обласна інфекційна. Волонтери допомагали лікарні із продуктами, ліжками, апаратами штучної вентиляції легень та іншими потрібними речам.

"Поступала велика кількість пацієнтів і ми потребували додаткову кількість засобів індивідуального захисту, оскільки їх було важко придбати. Був такий період часу. І була потреба в додаткових медичних товарах – пульсоксиметри, тонометри, термометри, різні побутові речі для догляду за пацієнтами. І найголовніше в той період, одне з таких важливих — це була допомога з доїздом наших медсестер, санітарок з дому", — каже заступник директора інфекційної лікарні Ігор Берник.

Найбільше волонтери допомагали лікарні минулого року. Зараз забезпечення медзакладу покращилося.

"У цьому році переважно вже допомога і волонтерів, і благодійних організацій, стосувалася більше таких речей, як засоби індивідуального захисту, як побутові речі, як речі по догляду за пацієнтами, тому що саме в цьому була така потреба, оскільки все попередньо ми вже мали", — додає Ігор Берник.

Допомога кисневозалежним

Наталія Ліпська – одна із тих, хто допомагає лікарням та пацієнтам, інфікованим на ковід-19. Так, до прикладу, волонтери створили проєкт "Дихай! Живи!" в межах якого помагають людям, які потребують кисню.

"У нас є люди, які ще з першої хвилі на кисні і люди, які до ковіду мали якісь легеневі захворювання, онкологію + ковід, легеневу гіпертензію. Тобто ми забираємо всіх тим пацієнтів і видаємо їм на постійне користування концентратори", — каже керівниця благодійного фонду "Крила надії" Наталія Ліпська.

Також концентратори видають і на тимчасове користування, якщо їх немає у сімейного лікаря, розповідає Наталія Ліпська. Впродовж року видали близько 900 таких апаратів.

Допомога онкохворим дітям

Медичним волонтерством Наталія Ліпська займається не лише впродовж останнього року. Вона допомагає онкохворим дітям більше 15 років. Для цього створила фонд і залучає волонтерів-донорів, людей, які проводять із дітьми творчі заняття чи є лікарняними клоунами. Наталія Ліпська розповідає, що ще на початку 2000 багато дітей із раком помирали, бо не вистачало фінансування, а люди думали, що ця хвороба невиліковна. Згодом суспільна думка змінилася.

"До того всі казали: "У дитини рак – вона помре". Через 10 років нашої роботи, вже на 12-15 рік, ми бачили, що була дуже чітка суспільна думка: "Якщо будуть кошти – дитина одужає", — каже керівниця Благодійного фонду "Крила надії" Наталія Ліпська.

За 15 років Наталія Ліпська та фонд "Крила надії" адресно допомогли більше як 1500 дітям.

Читайте також: “Ми відстоюємо незалежність України”: історія двох волонтерів з Вінниччини

Читайте нас у Instagram: головні новини регіону

Джерело