7 грудня – Всесвітній день української хустки. У Херсонському краєзнавчому музеї зберігається хустка, історію якої її власники багато десятиліть зберігали як таємницю, а потім подарували музею.

Хустка потрапила до експозиції п'ятнадцять років тому, коли внучка першої власниці вирішила подарувати її музею, розповідає старша наукова співробітниця Ольга Гончарова.

"Сьогодні йтиметься про незвичайний предмет – це шаль, така дуже гарна з вовни й дуже красивий рослинний малюнок на ній. Це - не звичайна шаль, тому що вона є подарунком самого Нестора Махна. Минули роки, герої громадянської війни можливо вже і стерлися з пам’яті людської, але ім’я Нестора Махна, я сподіваюся, кожен хоч раз чув. В нього була анархічна ідеологія і кредо життєве – те, що ми зараз називаємо місцеве самоврядування. Але за радянських часів вона була висміяна і на довгі часи забута", - говорить Ольга Гончарова..

Хустка сторічної давнини - подарунок Нестора Махна, зберігається в херсонському музеї

1920 року, говорить Ольга Гончарова, на бойових товаришів Махна було відкрите полювання.

"У лютому 1921-го року, знищивши застави у Великій Олександрівці, які були виставлені червоною армією, Махно вирішив заночувати в селі Старосілля. Для нього був обраний дім, який стояв на пагорбі. До того будинку приїхали його ад’ютанти. І вигнали сім'ю, яка там була, у тому будиночку, вигнали у таку холодну кімнату. А єдину теплу кімнату вони облаштували для Нестора Махна. Через якийсь час туди приїхав сам батько Махно і заночував у цьому домі. Це був дім Матрони Чекамової. На ранок - діти голодні, але їм було так цікаво подивитися на Махна, і вони, штовхаючись, стали заглядати у кімнату, де був Махно", - говорить старша наукова співробітниця.

Дітей було десять. Дізнавшись їх кількість, Махно наказав принести подарунки.

"Господарю був подарований кожух. Господині була подарована ця шаль прекрасна, а дітям були подаровані борошно і цукор", - каже Гончарова.

1921 рік був голодним, подарунки мали значення для виживання родини, говорить Ольга Гончарова. Власниця хустки одягала її двічі в житті до церкви, згодом хустку ховали та передавали з покоління в покоління як родинний скарб.

Сім’я остерігалася радянських репресій. Хустка потрапила до музею рівно 80 років потому, як була подарована першій власниці.

Читайте нас у Тelegram: Суспільне Херсон

Підписуйтесь на Суспільне Херсон у Viber

Джерело