Про свій гурт, стиль музики, якого немає та те, як непросто зараз “пробитися” молодим музикантам розповів в ефірі "Українського радіо: Чернігівська хвиля” член гурту The Tape Machine Дмитро Гедрович. Він народився у Чернігові, був учасником кількох колективів, наприклад, “Небо для себе”. Сам гурт увійшов до long list національного відбору до участі в пісенному конкурсі “Євробачення 2022”.

Як починав у Чернігові

У ті часи творчістю це назвати важко, швидше – заробити гроші, скажімо так. І для задоволення. Про творчість у Чернігові казати важко, бо це відбувалося не “завдяки”, а, як-то кажуть, “попри”. Це було нелегко, як і в Україні взагалі займатися музикою. Коли ти робиш щось своє – в тебе є принципове конкретне бачення того, що ти створюєш. Та завжди чуєш, що має бути формат, контекст або щось подібне.

Переїзд до Києва був вимушеним рішенням?

Скажімо так, час прийшов. Займатися творчістю можна будь-де. Але контекст, в якому ти знаходишся (культурний, міський фактор, кількість людей), має значення. Київ, на мою думку, єдине місто в Україні, де можна щось робити, на якомусь рівні. І розвиватися.

Я дуже люблю Чернігів. Він комфортний, маленький. Я люблю проводити тут час, приїжджаю з друзями. Це, мабуть, одне з найкращих міст України зараз. Але розвиватися треба у більшому місті.

Як сформувався колектив The Tape Machine?

Мій колега на той момент займався музикою вже довгий час. Я до нього заїжджав у гості, років шість тому, він попросив щось заспівати разом. І в нас вийшла така пісня, досить симпатична. Заради фану потім мали кілька виступів – нічого серйозного. Пізніше забули про це.

Років три тому ми почали знову спілкуватися. Почали заробляти написанням пісень, продюсуванням, записами.

А під час локдауну ми повернулися до демозаписів. Які в нас були на той час, почали виступати й робити записи.

The Tape Machine (з англ. – плівковий програвач) – чому така назва?

По-перше, нам подобається, як це фонетично звучить. По-друге, це не просто програвач, а прилад для обробки звуку, і він колись зробив революцію – за допомогою плівки могли робити різні ефекти. І ми полюбляємо все вінтажне. А цими ефектами досягається теплий звук, якого зараз все менше і менше.

Загалом же я б не став перекладати цей вираз дослівно, тут суть дещо ширша. Нам подобається така естетика, і ми вирішили, що ця назва буде розвивати те, що ми бачимо в музиці.

The Tape Machine – експериментальний колектив?

Наразі складно говорити про жанри чи стилі в музиці. У нашій музиці багато намішано, тому ми самі не знаємо, як це назвати. Є фльор синті-попу, але в той же час звучання має елементи сучасної електронної музики. Та й пісні дуже різні. Тож визначити, в якому стилі ми працюємо, я не можу.

Ми не маємо аналогів чи тих, кого наслідуємо за стилем чи манерою виконання.

Але, в принципі, ми намагаємось робити якийсь критичний продукт. Унікальними нас роблять наші недоліки. Найголовніше – це те, щоб тебе відрізняли за звуком. Ваша музика популярна?

Не секрет, що для того, щоб музика була популярною, зараз потрібно вкладати гроші в промоакції. Оскільки дуже багато з’являється музикантів, і людині часом складно знайти того чи іншого виконавця. А оскільки ми все робимо поки що своїми силами, говорити про популярність нині та покладатися на “сарафанне радіо” – просто смішно.

Про заявку на участь у Нацвідборі

Це перша наша спроба. І, до речі, про те, що ми потрапили до long list, ми дізнались не від продюсерів чи менеджерів Євробачення, а від наших знайомих.

Не те щоб сильно ми розраховували на таке, враховуючи, що ми не маємо медійності. Але дуже приємно, що є люди, які звертають на нас увагу.

Чому вирішили взяти участь?

Якщо будь-який артист скаже, що він робить щось для себе, “в стіл”, – звичайно, це буде неправдою. Звичайно, хочеться, щоб тебе почули й побачили якомога більше людей. Але ми не робимо щось спеціально для його.

Проблема в тому, що люди не цікавляться новою музикою в принципі. Я не можу їх звинувачувати – контенту дуже багато. І, звичайно, найпростіший спосіб бути почутим – це радіо й телебачення, Ютуб-канали, реклама. Євробачення. А чому ні? Як на мене, це непоганий спосіб познайомити себе з публікою.

Але популяризація і слава – це побічний момент.

Читайте також:

Що переглянути: 5 міні-серіалів

Джерело