Вирішила фіксувати свої думки та емоції від нового життя у Сполучених Штатах. Довго вагалася, чи взагалі варто влаштовувати публічне скиглення. Зрештою, кого я дратувала своїми мандрами, тих вже нема у списку френдів. А комусь мій досвід стане у нагоді. Отже, наша Америка і перший місяць.
Насамперед поясню, що до Сполучених Штатів ми хотіли потрапити ще до війни. Навіть грали у лотерею грін карт. Поки що не виграли, але будемо пробувати далі, бо грін карт дає право на подальшу легалізацію у США. Наш гуманітарний пароль є тимчасовим захистом на два роки. Без права на зміну статусу. За умовами програми у липні 2024 році ми маємо залишити країну. За умовами програми протягом цих двох років ми не маємо права залишати країну. Тобто, в принципі якщо сильно треба, то поїхати можна, але навряд чи вас пустять колись назад до США. Чи зміниться щось у програмі протягом цих двох років ніхто не знає. Ніхто не знає що взагалі буде зі світом у найближчі роки. Просто живемо далі.
Отже, минув місяць. Поки що я прокидаюся щоранку з думкою: Господи, я ще тут!? Я не хочу сказати, що мені тут погано. Боже упасі. Це інше. Ось ви любите шалену швидкість? Хайвей з потоком машин 75 миль за годину? Я взагалі водити не вмію і страшенно боюся. Ось я зараз на цьому хайвеї і несуся. Іноді дуже хочеться кудись з‘їхати на тихе узбіччя, знайти маленьку вуличку, припаркуватися і відпочити. Але ти не можеш. Нема поки що на горизонті тихих вуличок.
США це дуже висока планка. Якщо у вас нема грошової подушки, родичів чи таких чудових друзів як у нас, навіть не намагайтеся. Їжа і медстраховка у вас будуть, з цим усе чудово. Є фудбанки, є благодійні організації, є люди які завжди готові допомогти. Але це не Європа. В Європі життя в цілому набагато простіше і легше.
Перша проблема для новоприбульців – це дозвіл на роботу. Ми чекаємо три тижні і це ніщо. Кажуть, що зазвичай чекають на дозвіл від 3 до 9 місяців, іноді до року. Поки в нас нема дозволу на роботу, у нас нема social security number. Того самого, який часто фігурує в американських фільмах. Без нього ти не можеш багато чого. Наприклад оформити real ID, який дає право на перельоти у межах країни. Із SSN можна розпочати кредитну історію, щоб потім була змога отримувати нормальні позики. І зрештою знімати житло.
Друга проблема – житло. Дуже дорого і складно. Наприклад, для цікавості, ми подивились скільки коштує оренда житла в нашому місті. Від 4000$ будинок, це найдешевший варіант що ми побачили. У ЛА невелику квартирку у спокійному районі можна зняти від 2,500$. Але! Ви нічого не знімете без кредитних історій, рекомендаційних листів, завдатків і співбесід з власниками та сусідами. Вашу кандидатуру як нового мешканця ще мають ухвалити. Якщо нема постійної роботи, нема реноме, нема кредитної історії, можете шукати далі. За місяць мо шось і знайдете, але навряд чи це буде благополучне місце.
Чимало наших співгромадян приїздять і заявляють на весь фб, що поки чекають дозвіл на роботу, то готові працювати де завгодно за кеш. Я розумію їхній відчай, але це небезпечні і протизаконні речі. Хоча й кажуть, що Каліфорнія «штат нелегальних працівників», я б з цим не жартувала. Можуть запросто депортувати.
Мені тут навіть запропонували допомагати дивитись за старенькою українкою, але я тепер шукаю коректну відповідь, щоб відмовити. З двох причин цього робити не стану. Я не медик, а раптом щось піде не так? У мене нема дозволу на працю і я не хочу мати проблеми з американською владою. До того ж хочеться почати працювати в англомовному середовищі, щоб прискорити процес американізації.
Тому ми сумлінно чекаємо на робочий дозвіл. На SSN. На водійську ліцензію для чоловіка. На раптове англомовне осяяння. Щоб хтось клацнув пальцями і ми раптом почали розуміти усе, що чуємо.
А поки я несуся хайвеєм і намагаюся не думати про те, що боюся швидкості. Господи, мені ще реально треба буде вчитися водити авто, бо без машини в США жити тяжко.
Цікаво, що я через місяць напишу? Якщо двома словами описати нинішню емоцію про життя в США, то це буде: Мені страшно.
Джерело
