Часто екстравагантні вчинки ми списуємо на характер людини. А що, якщо за цим криється щось більше?

Видатні американські психотерапевти Аарон Бек і Артур Фрімен в книзі «Когнітивна психотерапія розладів особистості» (Cognitive Therapy of Personality Disorders) розкрили секрети людського темпераменту.

Редакція “То є Львів” уважно вивчила працю цих вчених і підготувала для вас путівник по десяти рисах характеру, які можуть принести своїм власникам чимало проблем, якщо не тримати їх під контролем.

1. Халатність

У цю категорію сміливо можна записувати всіх, хто прагне більше відпочивати і менше працювати. Зрозуміло, це звичайне людське бажання, проте деякі з нас частенько перегинають палицю.

Наприклад, якщо співробітник компанії за рік оформив кілька лікарняних, взяв кілька відпусток і незліченну кількість відгулів, а при цьому примудрявся ще й спізнюватися, психолог б поставив йому антисоціальний розлад особистості. Правда, для цього потрібно, щоб спостерігалися ще і такі симптоми:

часта брехня, яка нічим не мотивована;
прагнення жити за чужий рахунок;
часте звільнення з роботи без подальших планів з працевлаштування, тобто «відхід у нікуди»;
розтрата грошей не за призначенням (збирався купити продукти, а придбав нову гру для приставки).
Боротися з антисоціальністю допоможе тайм-менеджмент і нагороди. Досить розписати, який бонус можна собі зробити за те чи інше досягнення (наприклад, кілька днів прожити за складеним планом), і дотримуватися розкладу хоча б протягом місяця, щоб встигла виробитися звичка.

Ще при таких порушеннях психологи рекомендують вправу «Огляд виборів»: письмово ставиться проблема, визначаються можливі виходи з неї і переваги / недоліки кожного. Це допоможе приймати рішення раціонально.

2. Сором’язливість
Сором’язливість, що заохочується, з часом може перерости в тотальне відчуження і небажання встановлювати зв’язки із зовнішнім світом. Люди, які перебувають на межі психічного розладу, перестають відчувати сильні емоції і намагаються обмежити себе в будь-яких контактах, а тому часто вибирають віддалену роботу або іншу діяльність, яка ніяк не пов’язана з комунікацією.

Гіпертрофована інтроверсія призводить до шизоїдного розладу особистості, який має такі ознаки:

байдужість до критики і похвали;
відсутність близьких друзів або наявність тільки одного друга;
схильність часто і нереалістично мріяти;
надмірна чутливість, яку неможливо або страшно висловити оточуючим.
Запобігти розвитку хвороби можна різними способами. Один з найбільш дієвих – діяльність в групі. Підійде будь-який гурток: малювання, вивчення іноземної мови, йога або пілатес.

Для боротьби з прогресуючою мізантропією варто скористатися простим лайфхаком: замість фрази «я не люблю людей» говорити «мені не подобається ця річ» (риса характеру, одяг, зовнішність, звичка чи щось інше). Такий підхід дозволить сформувати нову установку: в людях крім поганого є і щось хороше.

3. Прокрастинація

У цю категорію потрапляють бунтарі, які не бажають підкорятися правилам в суспільстві. Виражається все в відкладанні необхідних дій на невідомо коли. Запущена прокрастинація цілком може привести до пасивно-агресивного розладу особистості, яке часто тягне за собою хронічну депресію.

Трохи бунтарства в школі чи університеті – явище цілком закономірне, і в ньому шукати витоки хвороби не треба. Про те, що прокрастинація переходить в нову фазу розвитку, можуть говорити такі симптоми:

дратівливість у відповідь на прохання зробити щось не особливо приємне, але звичайне для більшості людей (наприклад, вимити посуд, прибрати за кішкою або винести сміття);
дуже повільний темп роботи і погана її якість;
образа на корисні поради оточуючих про те, як зробити роботу швидше і краще;
необгрунтована злісна критика людей, які наділені владою.
Складність профілактики полягає в тому, що людина зазвичай вважає, що вона щось ні в чому не винна. Тут відмінно підійде вже описана нами вправа «Огляд виборів». Ще рекомендується соціальна гра, в якій потрібно ставити себе на місце інших людей, щоб зрозуміти їхні почуття.

Така терапія зупинить прогрес прокрастинації і зробить людину більш чуйною по відношенню до оточуючих.

4. Імпульсивність і запальність
Людина, яка не намагається взяти під контроль гнів, ризикує заробити граничний розлад особистості. Один з типових проявів наближення хвороби – різка і нічим не мотивована зміна думок на радикально протилежні. Скажімо, сьогодні ви вважаєте, що смажена яєчня жахливо впливає на ваш шлунок, і ненавидите її, а післязавтра із захватом готуєте її на сніданок.

Звичайно, просто імпульсивність нічим не загрожує. Хоча задуматися варто, якщо ви виявили укупі зі запальністю ще і такі симптоми:

непостійні дружні і романтичні зв’язку;
часті бездумні витрати грошей (зібралися за кавоваркою, а купили другий телевізор);
необережне, на межі аварій водіння;
зміна настрою без видимих ​​причин і відчуття хронічної нудьги.
Відмінна профілактика – курси управління гнівом і різні тренінги по самоідентифікації. Корисним буде самоконтроль із заохоченням.

Наприклад, якщо ви зібралися за ​​кавоваркою, купите саме її (НЕ прихопивши з собою при цьому півмагазину), а в нагороду придбайте річ, про яку давно мріяли.

5. Самобичування

Людей, схильних до самобичування, спокійно можна назвати страусами: при кожному зручному випадку вони ховають голову в пісок, намагаючись сховатися від проблем. У психології це називається уникаючим розладом особистості. У запущених випадках з’являються панічні атаки, депресія і порушення сну.

Самокритика в малих дозах корисна, тому що штовхає нас на розвиток, а ось у великих відверто небезпечна для психічного стану. Тривогу бити можна, якщо спостерігається наступне:

сильна і миттєва образа на критику або несхвалення;
уникнення нових контактів, що доходить до абсурду (наприклад, відмова від підвищення, якщо воно вимагає спілкування з новими людьми);
перебільшення потенційних труднощів, фізичних небезпек або ризику звичайних дій;
стримування себе в спілкуванні з людьми через страх сказати що-небудь не те.
Дієва вправа в цьому випадку – спростування неправдивих пророцтв. Потрібно записати свої припущення з приводу якої-небудь дії, яку необхідно зробити.

Наприклад: «Якщо я піду в незнайомий магазин пізно ввечері, мене обов’язково обкрадуть», – а потім зробити цю дію і записати результат. Згодом, коли будуть виникати сумніви і негативні передчуття, досить лише відкрити блокнот із записами, щоб переконатися: нічого страшного не трапиться.

6. Недовірливість
Кожен з нас трошки параноїк, і це нормально. Але деякі люди в своїх підозрах переходять усі мислимі межі: зламують сторінки в соцмережах, прослуховують телефонні розмови і навіть наймають приватного детектива.

Людина, яку сумніву штовхають на такі відчайдушні дії, можливо, страждає параноїчним розладом особистості. Це порушення супроводжується такими ознаками:

необгрунтована недовіра партнеру;
пошук прихованих смислів в звичайних діях людей (наприклад, сусід навмисне грюкає дверима, щоб вам досадити);
тенденція вважати всіх, крім себе, винними;
відсутність почуття гумору, нездатність бачити смішне в побутових ситуаціях.
Відмінний спосіб боротися з хронічною недовірою – завести список знайомих людей і ставити плюсики навпроти їхнього імені кожного разу, коли вони в чомусь виправдовують очікування (наприклад, ви боялися, що хлопець на корпоративі забуде про ваше існування, а він приділяв вам уваги весь вечір ). Коли наступного разу виникне якась підозра, досить буде глянути на кількість плюсиків, і недовіра зникне.

7. Услужливість

Залежність від близьких – помітна ознака всіх ссавців і, звичайно ж,

Джерело