У Реєстрі держзрадників вже понад 700 осіб. За останній місяць команда Руху «Чесно» додала понад 80 нових профілів колаборантів. Ось рейтинг тих, кого шукають у Реєстрі наші громадяни найчастіше.
Але є держZзрадники, які хоч і не потрапили до топ-10, все одно заслуговують на окрему увагу.
Наприкінці липня ексміністру закордонних справ Костянтину Грищенку і колишньому міністру юстиції Олександру Лавриновичу було повідомлено про підозру у державній зраді. За даними Офісу генерального прокурора, їм інкримінують вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 111 Кримінального кодексу України. У чому ж звинувачують Грищенка і Лавриновича?
За даними слідства, у квітні 2010 року підозрювані за попередньою змовою групою осіб з колишніми президентом Януковичем та прем'єр-міністром Азаровим, діючи на шкоду суверенітетові, займалися лобіюванням прийняття «Харківських угод». Раніше Рух «Чесно» писав про те, як спецслужби Росії готували спецоперацію «Крим». Чим це закінчилось для України, ми побачили у 2014 році та бачимо досі.
Грищенко ще з радянських часів займав дипломатичні посади, балотувався від Блоку політичних партій «Опозиційний блок «Не так!» у 2006-му та працював переважно в урядах «біло-синіх», навіть коли вони формували їх як тіньові.
Лавринович, починав навпаки з Народного руху, де з 1990 по 1998 роки обирався заступником голови партії, був членом політради та Центрального проводу і навіть спочатку носив партквиток під №2. Це потім вже буде і обрання нардепом від Блоку «Наша Україна», від якого він відмовиться і кардинальний поворот до співпраці з Партією регіонів та отримання мандата від неї у 2007 році.
У липні низку підозрюваних у держзраді відпустили під заставу, що не на жарт збурило суспільство. Важко змиритися з тим, що підозрюваних у колабораціонізмі випускають під заставу. Якщо це питання не вирішити, то можуть бути серйозні негативні наслідки. Тому Рух «Чесно» адвокатує законодавчі ініціативи, згідно з якими осіб, підозрюваних у співпраці з ворогом і коригуванні вогню, не будуть випускати під заставу.
Одна з перших гучних справ щодо колаборантів-коригувальників відбулася 29 липня, коли суд випустив під заставу у 500 тис. грн Аллу Душкіну. Її звинувачують зокрема у тому, що здавала позиції ЗСУ, а за це їй пообіцяли посаду міністерки освіти при окупаційній владі.
Розслідування встановило, що обвинувачена, яка до початку військової агресії РФ проти України працювала директоркою однієї з приватних столичних шкіл, мала проросійські погляди та підтримувала окупацію частини нашої держави. Вона співпрацювала з представником РФ, який брав участь у проведенні інформаційних акцій проти України та мав зв’язки зі спецслужбами країни-агресора. Жінка передавала йому інформацію щодо місцезнаходження ЗСУ та тероборони, а також стосовно державних, політичних і культурних діячів України, які виступають проти російської агресії.
Цікавий і політичний шлях Душкіної, яка раніше мала прізвище Ратушна. Так, під час президентських виборів у 2019 році вона очолювала одну з ОВК у Києві (округ № 223, Шевченківський район) та за даними YouContol була подана як представниця кандидата Володимира Зеленського. А вже у 2020 році балотувалася до Київської міської ради 9-го скликання від політичної партії «За майбутнє», яка не подолала 5% бар’єр і не пройшла у місцеву раду столиці.
Ну і куди ж без її професійної діяльності, коли держZрадниця, не пройшовши на виборах, «змагалася за посаду директора школи з погрозами, виламуванням замків і зникненням важливих документів». У ситуацію втрутилися освітній омбудсмен і спеціальна комісія при мерії Києва, після чого крісло керівника школи посіла законна директорка.
У липні стала відома особа львів’янина, підозрюваного у коригуванні вогню при трагедії на Яворівському полігоні. Виявилося, що тоді ворогу допомагав Олександр Косторний. Його затримала СБУ, вже пройшов суд з приводу обрання навіднику запобіжного заходу.
Підозрюваний має дуже характерну, як для держZрадника, біографію: експрацівник у відділі зовнішнього спостереження у КГБ СРСР, проросійський активіст та член нині заборонених партій КПУ, Блоку Наталії Вітренко «Народна опозиція» та Прогресивної соціалістичної партії України.
Після виходу у відставку у 1990 році у званні майора Олександр Косторний оселився у Львові, зберіг свої проросійські погляди й у наступні десятиріччя активної їх пропагував.
