Про це він розповів на першому дні Всеукраїнського форуму лідерів суспільної думки.

«Якщо ви подивитесь на геополітику як таку, то вона побудована оманливим або брехливим чином, вона побудована так, ніби ви не бажаєте досягнути світового домінування, а географічні чинники ніби у вас і у ваших сусідів змушують вас досягати якого-небудь домінування», - зазначає Сергій Дацюк.

Зокрема, розповідає філософ, Карл Шмітт писав про те, що територія організовує будь-які політичні, соціальні, духовні моменти, наче вона суб’єкт, а Гелфорд Джон Маккіндер вперше заговорив про стратегію домінування держав. У першій половині 20 століття, зауважує він, з’являються стратегії, в основі яких не лише територіальний підхід: у Маркса домінують класи, у Гітлера – нація та раса.

«І все це котиться, так і з’являються інші уявлення. Альберт Швейцер, який каже, що, окрім домінування, може бути партнерство, договір. З’являються витоки у постмодернізмі у Фуко, який каже, що є біополітика, біовлада, біоетика, і що вона інакше побудована, ніж геополітика, геовлада, тощо. З’являються інші виміри. І все це йде, допоки вже ми повністю кладемо це не як домінування, з’являється Фукуяма, який каже, що взагалі це війна цивілізацій», - розповідає Сергій Дацюк.

У 21 же столітті, констатує філософ, ми маємо принципово інший погляд, значення мають уже не держави, а різні корпорації, активні мікрогрупи, громади, між ними йде гра, яка може мати установку на домінування або ж партнерство, а концепт біополітики чи біовлади Фуко розвивається до біопросторового партнерства, де природа може бути правовим суб’єктом.

«Геополітика вмирає, вона як впливовий погляд картини світу помре, ми матимемо справу з принципово іншими поглядами, такими, як натурополітика, гуманітарна політика, політика цілого людства. Тобто виникатимуть принципово інші уявлення, а на геополітиці ми поставимо великий кам’яний хрест», - підсумовує Сергій Дацюк.