Ми будемо такі ж, як наші бабусі і дідусі, що пережили Голодомор.

Такі ж, але інші.

У нас теж будуть запаси. Але не солі і крупи, а зброї і патронів.

У нас будуть турнікети, ліхтарі, генератори і тривожна валізка. Ми будемо завжди пам‘ятати, у якій шафці документи. І кожної зими, у лютому, ми будемо вдягатися трошки тепліше, ніж треба.

І так само, як наших бабусь, нас не будуть розуміти наші онуки. А діти – будуть. І кожна людина війни зрозуміє кожного з нас.

І бабуся б зрозуміла.