Власний бізнес, квартира, машина і купа ідей, які планувала втілити в життя. 25-річна Руслана Щербина до повномасштабної війни жила в Маріуполі. Юристка за освітою, вирішила піти творчим шляхом. 5 років тому подала заявку на проєкт "Український куркуль", який фінансував малий бізнес на Донеччині. Виграла грант і отримала кошти на відкриття цеху з пошиття дитячого одягу та іграшок. Бізнес став давати прибуток і впевнено розвивався.
"Я відчувала повне задоволення від того, що я живу в місті Маріуполі і працюю там. Робота класна, садок у дитини державний класний. Все було класно!", - розповідає Руслана Щербина.
Так було до 24-го лютого. Тоді на світанку Маріуполь почали бомбити, і Руслана з родиною вирішили якомога швидше вибиратися з пекла.
"Я коли зачиняла двері квартири, дивлюся, а з шафи стирчать куртки мої. І я на них дивлюся і думаю, навіщо їх в дорогу брати. Хай висять собі. Закриваю двері, повертаю ключ і в мене таке, відкрила і заново закрила. Думаю, а якщо це в останній раз?", - пригадує переселенка.
Відтоді Руслана вдома не була. Після поневірянь Україною переїхала до Дніпра, де згодом дізналася, що її квартира в Маріуполі вціліла. Але в самому помешканні не залишилося нічого.
"Мені телефонує свекруха і каже, що нашу квартиру пограбували. Все. Там немає нічого. Все. Навіть міжкімнатні двері познімали. Ні сміттєвого відра нема, нічого нема! Дитячих іграшок нема. Вкрали все просто! Матраци з ліжка поклали!", - дивується жінка.
Заради трирічного сина Руслана знайшла сили жити і працювати далі. Ба більше, з окупації поступово виїжджали рідні, які залишилися без роботи та житла. У свої 82 роки бабуся Руслани Христина знову сіла за швацьку машинку.
"Півтора місяця у підвалі була і там так бомбили, що не було навіть 2 хвилини тиші. Жах! Страшно було", - наголошує пані Христина.
"У неї взагалі від будинку дірка! В неї немає нічого. От їй 82-роки і вона не знає, що їй робити", - плаче Руслана.
Нині з Русланою працює не лише бабуся, а й брат. Переселенці виграли тендер на оснащення бебі-боксів для маріупольських породіль. У них - дитячий плед та іграшка, пошиті маріупольцями у Дніпрі.
"Якір – це символ нашого міста і мені дуже приємно, коли воно стосується Маріуполя нашого українського. І мені дуже приємно це робити. Якщо ми починаємо виробництво з такого замовлення, то є знак, я вважаю", - переконана переселенка.
Оскільки майже увесь колектив Руслани залишився в окупації, бізнес-леді вирішила незабаром набрати новий у Дніпрі. Каже, надасть роботу виключно кравчиням-переселенкам.
Вікторія Ковальова, Олександр Пронський, Дніпро, "5 канал".
Нагадаємо, у Києві відкрили гуманітарний хаб для переселенців зі східних областей. Туди можна заселитися всією родиною або отримати гуманітарну допомогу.
Дивіться також відео за темою: Розрахований на 370 осіб: у Києві відкрили гуманітарний хаб для переселенців з Луганщини
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
- Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.
Джерело
