Аспен Інститут Київ провів діалог про культуру, залучивши експертів та публічних інтелектуалів. Чому культура може бути зброєю, у чому принципова антигуманність російської літератури та як розвивати й зацікавити світ власною культурою – про це розповіли філософ і публіцист Вахтанг Кебуладзе, театральний актор та режисер Влад Троїцький, літературознавиця Віра Агеєва та письменник Андрій Любка.

Культура може бути небезпечною

На думку Вахтанга Кебуладзе, в Україні досі є постколоніальна травма. Деякі українці попри повномасштабну війну, масові обстріли та геноцид захоплюються культурою держави-агресора та захищають її. Свій вибір ця частина суспільства обґрунтовує загальнопоширеним наративом "культура поза політикою". Таке переконання плекає Росія, в якої культура вже давно працює як soft power. За тривалий період колонізації українців переконали у вищості та необхідності російської культури. Втім, це значення переоцінене.

"Ми надто серйозно ставимося до російської культури. Дуже багато людей в Україні, навіть патріотично налаштованих, не можуть уявити світ без неї. Але дійсність така, що російська культура — одна з багатьох у світі — для когось вона цікава, а для когось ні. Для прикладу, якщо спитати освіченого європейця чи європейку про російську літературу, вони назвуть лише Толстого та Достоєвського", — зазначив Вахтанг Кебуладзе.

Для України російська культура є радше бомбою уповільненої дії. Так, Едвард Саїд зазначає, що "культура – це поле боротьби". Вона може бути токсичною, небезпечною та вбивчою. Крім того, якщо детальніше поглянути на російську культуру, ми побачимо, що вона є не лише ксенофобською, а ще й відверто антигуманною. Такий висновок зробив Влад Троїцький, який тривалий час досліджував феномен російської літератури:

Я застав Радянський Союз, всі ми проходили російську літературу. Поняття "велика російська література" було аксіоматичним. Тоді видавалося нормою, що Печорін, Онєгін, Раскольніков — герої. Насправді вся російська література говорить про непотрібність людини: ні собі, ні комусь іншому. Вона принципово антигуманна. Український слід в розбудові російської імперії та літературний канон: яке місце України у світовій культурі насправді

Віра Агеєва розповіла, що канон української класики постав тоді, коли й в інших націй — у другій половині ХІХ ст. Розвинений він був у 20-ті роки минулого століття пост-УНР-івським поколінням. Радянська система всіляко затоптувала цей канон, а в 1930-ті роки навіть були спроби "позбутися" Тараса Шевченка. А втім, виявилося, що канон має певне тверде ядро, яке не змогла зламати навіть потужна радянська машина.

Сьогодні в Україні існує багатий та якісний літературний канон, але поряд з цим ми відчуваємо наслідки минулих утисків. Через це не навчилися працювати з інтерпретацією. Насамперед — у школах.

"Найбільша проблема з каноном сьогодні дуже прагматична. У нас є дуже добра література, але треба навчитися її інтерпретувати. Спитай багатьох про їхнє ставлення до Шевченка — отримаємо відповідь "ми його любимо, але це ж село". Насправді в Шевченка всього 2 поеми сюжетно пов’язані з українським селом. Це проблема культурної політики. Наше вчительство досі бореться з кріпацтвом і царизмом, яких вже давно нема", — наголосила Віра Агеєва.

Також пані Віра додала, що українська література потребує більшого репозиціонування. Важливо показувати її суттєвий внесок у розвиток російської літератури та культури загалом, адже саме українські ренесанс та бароко вплинули на формування її засад у ХVIII ст.

Як промотувати українську культуру

Серед найбільш необхідних та поширених формул популяризації української культури спікери окреслили три:

Мистецькі колаборації українських та іноземних митців. З одного боку, західні митці можуть дати те, чого не завжди вистачає їхнім українським колегам – системність, технології. З іншого боку, українці приносять у спільні проєкти свою унікальну енергію та щирість. Діалог та взаємообмін сусідніх культур. Державна промоція української культури здебільшого націлена на західні європейські столиці та зовсім оминає найближчих сусідів. Україна має робити акцент на вивченні культур цих країн і, завдяки рівному діалогу та розбудові горизонтальних зв'язків, популяризувати серед їх громадян свою культуру. Фінансова підтримка та сприяння зацікавленості в українській культурі. Сьогодні існує величезний сплеск зацікавлення українською культурою, який надалі може дати певні результати. Необхідно сприяти розвитку цього інтересу також шляхом підтримки від держави та фондів.

Про останню формулу детальніше розповів Андрій Любка:

На превеликий жаль, у 2022 році через секвестр бюджету в Українського інституту книги немає потрібних коштів, а якраз цього року ми маємо найбільшу хвилю зацікавлення українською літературою, всі хочуть купувати права, перекладати, видавати в себе, адже сьогодні Україна – це тренд.

Водночас письменник зазначив, що державна підтримка інтересу українською культурою в довгостроковій перспективі могла б значно посилити представництво української культури в інтелектуальному середовищі за кордоном.

Аспен Інститут Київ — українська позапартійна громадська спілка, що підтримує становлення ціннісно-орієнтованого лідерства. Як платформа лідерського діалогу Аспен Інститут Київ також сприяє розвитку культури діалогу та створює можливості для обміну ідеями.

Автор: Денис Старостін

Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube.

Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!

Джерело