У Кропивницькому влаштували автомотопробіг та акцію на центральній площі на підтримку військовополонених Маріупольського гарнізону. Прийшли майже 200 кропивничан, щоб підтримати родини, які чекають з полону рідних.

Алла Петрова з чоловіком приїхали з Кривого Рогу, щоб підтримати акцію. Вони — батьки військовополоненого захисника Маріуполя Сергія Дядюри. "Я мама нашого Сергія. Ми чекаємо його, любимо. Просимо, щоб швидше повернувся додому. Лагідний, добрий, співчутливий, дівчина є в нього, теж чекає його, теж з Донецької області, переїхали з міста Селідове. Чекаємо всі. Дуже чекаємо".

Андрій Дядюра розповів, син вийшов з Азовсталі. "Маємо інформацію, що він у Горлівці. 17-та колонія. Вже 27-ма. Понад рік зв’язку немає з ним. Йому 22 роки буде 19 червня".

У Кропивницькому рідні полонених з Азовсталі влаштували акцію, щоб про бранців не забували

Учасники автомотопробігу колоною проїхали вулицею Велика Перспективна.

В цей час на площі Героїв Майдану зібрались люди. В руках тримали плакати з написами, зокрема: "Понад 700 воїнів полку Азов досі у полоні", "Рік полону, поверніть строковиків додому", "Забуття – гірше зради. Поверніть батька сину". Це – родини військовополонених захисників Маріуполя: бійців полку "Азов" і 36-ї бригади морської піхоти, розповідає співорганізаторка акції Наталія Токарь.

Наталія Токарь — мама військовополоненого Вадима Токаря. "Я чекаю свого сина, 36-та бригада морської піхоти, був у Маріуполі. 12 квітня був прорив, і вони потрапили в полон. Ніякої звістки немає".

Зять кропивничанки Наталії Соколової у полоні з травня минулого року: "Рудий Ігор Андрійович. Він в полоні з того часу, як виводили війська з Азовсталі. Ми нічого про нього не знаємо. Знаємо, що був в Оленівці, був поранений. Ми дуже його чекаємо, в нього синочок є маленький, чотири з половиною рочки".

Марина Руда — мама військовополоненого Ігоря Рудого. "Мій синочок довгий шлях пройшов, щоб потрапити до полку "Азов", для нього це велика мрія була. З перших днів війни одразу почав обороняти Маріуполь, в повному оточенні, був поранений, не було з ним зв’язку, вивозив людей, рятував їх на "Азовсталі". Тільки ж ніхто тоді не думав, що це стане пасткою.

Марина згадує, коли мала зв'язок з сином, відчувала його важкий психологічний стан – багато загинуло побратимів, був голод, доводилось ділитись їжею з цивільними, в тому числі дітьми, з собаками. "Пам'ятаю його слова – це було буквально перед евакуацією – сказав мені: "Пробач мені мамо, але це квиток в один кінець". Але все ж подзвонив, сказав: "Мамо, це наказ. Ми складаємо зброю, я військова людина. Трошки посиджу і повернуся". І ми чекаємо".

Підтримати родини полонених захисників прийшла кропивничанка Людмила Глондар. Я кожного разу, коли є можливість, прихожу. Це дуже важливо, це найкраща підтримка цим батькам, і хочеться вклонитись в ноги просто, що виховали таких дітей. І тим хлопцям, які віддають найцінніше – своє життя. Хочеться, щоб вони це знали".

Під час акції всі охочі на прапорах писали слова підтримки полоненим. За словами співорганізаторки Марини Рудої, ці прапори віддадуть хлопцям, коли вони повернуться додому.

Джерело