Відомий російський актор Анатолій Білий, який в знак протесту проти війни в Україні емігрував з родиною в Ізраїль, розповів в інтерв’ю ютуб-програмі Ірини Шихман «А поговорить?», чому впевнений, що ніколи не повернеться в Росію.
«Я точно розумів, що виїжджатиму з країни, після 24 числа, – каже Анатолій, який народився на виріс на Вінниччині. – Настільки ця катастрофа мене пробила наскрізь, що все, я хотів брати квитки до Іспанії, Белграду, Риги. Але сім'я, дружина протверезили: «Ти глава сім'ї, ти не один. Тверезо оціни можливості: куди, що там, де жити, скільки ти зможеш протягнути». Зваживши, я зрозумів, що це має бути Ізраїль. І ми зайняли чергу до консула».
Актор розповідає, що нещодавно зустрілися на виставі в Ізраїлі з Лією Ахеджаковою, яка також підтримує Україну: «Ми там обговорили питання, що нам із Лією Меджидівною дуже прикро, що ми досі не удостоєні високого звання іноагенту. Андрій Макаревич отримав це визнання, цю високу нагороду, а ми ні. Чим ми гірші?»
Також Анатолій висловився про майбутнє Росії: «Патріотизм у Росії придбав негативну конотацію. Хоча справжні патріоти Росії – це ті, кого зараз розкидало цією вибуховою хвилею, і ті, що залишилися там у заручниках. У Росії ти маєш любити свою батьківщину, і там батьківщина весь час від тебе вимагає чогось – ти не так мене любиш, віддай своє життя, свою дитину, все віддай. А тут, якщо ти відкриваєшся країні, країна відкривається для тебе. Я зустрічаю серед своїх колег людей, які вірять, що вони повернуться, вірять, що ця тьма пройде колись. А я з тих людей, які думають, що ця імла надовго. Тобто мого життя не вистачить на те, щоб там, у Росії, щось повернулося на краще».
Про те, що Анатолій Білий виїхав з Росії, стало відомо у день ракетного обстрілу Вінниці. Тоді ж Білий написав у себе у Фейсбуці: «Сьогодні з ранку ракета впала у Вінниці. Загинули дорослі діти. Я народився у Вінницькій області. З 24 лютого у мене всередині величезний камінь, він душить і моє серце болить щодня. Більше не можу залишатись у країні, яка веде підлу, неправедну, страшну, криваву війну. Не можу вдавати, що нічого не відбувається, не можу бачити людей, що сміються в кафе, не можу чути веселу музику, що ллється з відкритих дверей. Не можу більше мовчати».
«Я народився на Вінниччині, у селищі Брацлаві. І в дитинстві там проводив усі літні місяці. Коли трапилася трагедія у Вінниці, я вже був тут, в Ізраїлі, але ці повідомлення мене ніби заново переорали. Я й не збирався ховатися в кущах, я не для того їхав, щоб мовчати, ховатись і розповідати, що я тут на відпочинку. І збирався з духом, з думками, щоби якось усе це сказати. Це треба було зробити. Але з ранку побачив новину про Вінницю – і мене просто вибило вкотре. Ось тоді я сів та написав – одним махом», – додав Анатолій.
